Наукова фантастика часто слугує майданчиком для радикальних психологічних експериментів. У серіалі «Pluribus» («Єдина») розглядається сценарій, де інопланетний сигнал, що виявився послідовністю ДНК, трансформується у вірус і позбавляє людство індивідуальності. Інфіковані особи втрачають власні смаки, бажання та унікальне «Я», натомість зливаючись у єдину колективну свідомість. У такому стані пам’ять, думки та навички стають спільними: одна людина може одночасно володіти компетенціями хірурга, пілота та інженера.
Попри катастрофічні втрати під час переходу, цей «вулик» демонструє абсолютний спокій. У ньому немає брехні, вбивств чи приватної власності. Проте за цей мир доводиться платити високу ціну — повним нівелюванням особистості. Ті, хто зберіг імунітет, опиняються перед дилемою: чи є такий спокій справжнім щастям, якщо він виключає можливість бути собою?1
Філософія не-я: шлях до звільнення чи ілюзія
У східних містичних традиціях відмова від его та злиття зі світом вважаються ключем до справжнього благополуччя. Буддизм стверджує, що «Я» не є реальною сутністю, а страждання виникають саме через прив’язаність до концепції власного его. У практиці медитації Віпассана спостерігач вчиться бачити думки та почуття як випадкові явища, що не складають основу особистості. Даосизм своєю чергою вказує, що більшість проблем виникає тоді, коли его починає втручатися в природний хід речей.
Однак існує важливе уточнення, яке часто ігнорують: духовні традиції не прагнуть повного знищення здатності людини діяти чи приймати рішення. Концепції на кшталт анатта (безглуздя «Я») спрямовані на те, щоб послабити контроль жорсткого наративу про себе, а не на те, щоб перетворити людину на безвольний елемент системи. Важливою частиною цих практик є обов’язкове повернення — оновлена інтеграція особистості після досвіду розширення свідомості.
Психоделіки та тимчасовий розпад его
Досвід стирання меж особистості має паралелі в реальному світі, зокрема через вплив психоделічних речовин. Психоактивні сполуки, такі як псилоцибін або ЛСД, викликають стан, відомий як «розчинення его». Протягом історії людства ці речовини використовувалися в ритуалах саме для досягнення станів єднання з навколишнім світом.
З точки зору нейропсихології, це відбувається через пригнічення роботи мережі пасивного режиму роботи мозку — структури, яка відповідає за підтримку відчуття самості та кордону між «мною» та «світом».
Такі стани є короткочасними дезорієнтаціями. Проте, якщо втрата «Я» стає тривалою — як це спостерігається при хронічній деперсоналізації — це не призводить до просвітлення. Навпаки, людина стикається з порожнечею, втратою сенсу та нездатністю до повноцінного функціонування. Стародавні культури розуміли це, тому використання подібних інструментів було суворо регламентоване ритуалами, що передбачали час на підготовку та подальшу реінтеграцію.
Індивідуальність є основою психічного здоров’я
Хоча ідея світу без конфліктів виглядає привабливою, «Pluribus» та психологічні дослідження підказують: щастя неможливе без індивідуальності. Психіка потребує розмаїття, особистих цілей і навіть права на помилку.
Світ без особистого «Я» — це простір, де відсутня суб’єктність, цінності та сенс. Справжнє задоволення від життя виникає в процесі подолання труднощів, реалізації власного потенціалу та наявності особистого майбутнього. Коли всі стають однаковими, зникає динаміка розвитку, а саме існування втрачає значення.
Штучний інтелект як фактор інтелектуального урівняння
Найбільша загроза індивідуальності сьогодні походить не від стародавніх містичних практик чи психоактивних речовин, а від технологій, що обіцяють зробити життя ефективнішим. Штучний інтелект створює нову форму колективної свідомості, яка є значно стійкішою та непомітнішою за будь-який наркотичний досвід.
Алгоритми рекомендацій та системи генерації контенту поступово усувають когнітивні труднощі, тертя та необхідність долати інтелектуальні перешкоди. Це веде до гомогенізації (однорідності) думок, переконань та методів мислення. ШІ не розчиняє его фізично, але він «вирівнює» людський розум, підштовхуючи великі маси людей до схожих логічних шаблонів.
На відміну від містичного досвіду, який часто є дестабілізуючим, ШІ діє субтильно, роблячи процес мислення занадто гладким. Це позбавляє людину «продуктивної ролі помилки» — можливості діяти неправильно, що є критично важливим для творчості та самовираження. Якщо ШІ повністю замінить інтелектуальні зусилля особистості, індивідуальність може бути втрачена назавжди, перетворюючи людство на подобу глобального інформаційного «вулика» без потреби у фізичному з’єднанні мозку.
