Дивіться, кінь – прекрасний, а бегемот… ну, не дуже, правда ж? Але чому? Чому наш мозок реагує на одні образи з радістю й захопленням, а на інші – з відразою чи байдужістю? Це щось глибинне в нашій біології чи просто культурні стереотипи? Може, нам здається, що кінь красивіший, бо так уже хтось колись сказав, а ми просто “купилися” на цю ідею? А може, навпаки – це природня реакція, як з ароматом смаженої бекону, що здається привабливим, чи запахом дохлої миші, який, м’яко кажучи, зовсім не тішить?

І справді, часто можна почути, що “краса в очах того, хто дивиться”. Але чи це правда? Чи ми насправді всі бачимо красу по-різному, а чи все ж таки є якісь спільні “кодекси”, які визначають, що вважати гарним?

Як перевірити, що насправді красиве?

Щоб відповісти на ці питання, психологи з Нью-Йоркського університету та Університету Лондона провели цікавий експеримент1. Вони зібрали групу людей і показали їм серію зображень. Попросили оцінити красу кожного з них за шкалою – чи воно для них красиве чи ні, і наскільки. Наприклад, було ось таке зображення. А вам воно здається красивим?

Вілла або сучасний будинок у спокійному районі для психологічної терапії або консультацій.
Джерело: Нью-Йоркський університет і Лондонський університет / CC BY

Результати, як виявилось, не такі вже й однозначні. Щодо деяких картинок люди були напрочуд згодні – оцінки розташувались дуже близько до середнього значення, утворюючи симетричну “дзвонову” криву. Це значить, що всі вони більш-менш однаково оцінювали красу цього зображення. Простіше кажучи, переважна більшість побачила в цій картинці щось привабливе або принаймні схоже на красу.

Вибір психологічної допомоги та аналіз особистості, графік краси та психології, психологія self-help та саморозвитку, психологічна підтримка та консультування.
Джерело: Нью-Йоркський університет і Лондонський університет / CC BY

Але на іншому зображенні картина змінилась кардинально. Спробуйте оцінити ось це зображення.

Яскраві кольори морських мінералів і коралів, що підкреслюють глибину психологічних процесів і саморозвитку у психології.
Джерело: Нью-Йоркський університет і Лондонський університет / CC BY

Там, де перша картинка викликала одностайну реакцію, друга – ні. Коли учасники дивились на це друге зображення, їхні думки різко розділилися. Замість однієї гармонійної кривої вийшло дві: одні оцінили картинку як красиву, а інші як зовсім негарну. Тобто, думки розійшлись настільки, що для деяких ця картинка здавалася прекрасною, а для інших – абсолютно позбавленою привабливості. Тут і справді довелося визнати, що краса в очах того, хто дивиться – і тільки.

Інфографіка даних про психологію та особистий розвиток, графік статистики та аналізу, психологічне дослідження для покращення життя.
Джерело: Нью-Йоркський університет і Лондонський університет / CC BY

То чи існує універсальна краса?

Після того, як учасники оцінили велику кількість різних зображень, дослідники зробили висновок: ніякої “універсальної краси” насправді немає. Наші уявлення про красу дуже індивідуальні і залежать від того, з чим ми зіштовхувались у житті, який наш культурний багаж, і навіть які особисті асоціації виникають, коли ми дивимось на ту чи іншу картинку. Наприклад, західні культури часто цінують симетрію, рівні пропорції – вважають це ознакою гармонії. А от у східних культурах красу часто бачать у балансі елементів, навіть якщо вони несиметричні.

Дослідження показало цікаву деталь: люди досить добре здатні передбачити, як інші загалом оцінять картинку, тобто, як більшість скаже – “гарно чи ні”. Але коли йдеться про те, наскільки інші можуть розійтися в оцінках, ми тут часто помиляємось. Учасники експерименту не до кінця розуміли, наскільки різними можуть бути смаки інших людей, і як вони будуть відрізнятися від їх власних.

Вся штука в тому, що сприйняття краси – це процес багатошаровий. Подумайте самі: цуценята для більшості з нас милі, а змії – не дуже. Чому? Це не тільки про зовнішній вигляд, а й про те, які емоції викликає кожна істота. Цуценята, як правило, асоціюються з чимось добрим, лагідним, нешкідливим. А от змії – ні, особливо якщо в когось є негативний досвід із ними. Це частина нашого внутрішнього захисту – мозок підсвідомо “оцінює” об’єкти на рівень небезпеки, і ця оцінка теж впливає на те, чи сприймаємо ми їх красивими або ж відштовхуючими.

Або, наприклад, сучасне мистецтво. Хтось може бачити в картині з випадковими плямами фарби щось глибоке, проникливе, а інші – лише набір незрозумілих мазків. І справа тут не в тому, що хтось має рацію, а хтось ні. Просто наш мозок і наші внутрішні установки впливають на те, що ми бачимо й як це оцінюємо. Краса – це не просто питання “гарного” чи “негарного”, це дзеркало нашого особистого досвіду, наших переконань і культурних впливів.

Тож наступного разу, коли хтось скаже вам, що щось “безумовно красиве” або “об’єктивно жахливе”, пам’ятайте: це лише його чи її точка зору. Бо краса – це завжди дуже особиста справа.

За матеріалами psychologytoday.com

Перевірено редакцією Психологер

Стаття була цікавою?

Оцініть цю статтю!

Середній рейтинг 5 / 5. Кількість голосів: 4

Ще немає голосів. Будьте першими!

Дякуємо! Якщо було корисно...

Поділіться, будь ласка, в соцмережах!

Шкода, що стаття вам не сподобалась...

Дозвольте нам її покращити!

Розкажіть, будь ласка, що ми можемо виправити

  1. https://www.cell.com/iscience/fulltext/S2589-0042(24)01438-X []

Categorized in: