Як ми можемо оцінити, чи страждає тварина так само сильно, як людина? Чи біль курки, чи свині можна порівняти з людським болем? А якщо так, то наскільки він менший? У 10 разів? У 1000? Такі питання ставить нова книга “Вимірювання добробуту тварин: порівняння добробуту різних видів тварин” під керівництвом Боба Фішера. Ця праця, опублікована Оксфордським університетом, пропонує абсолютно новий підхід до одвічної моральної дилеми: чи заслуговують тварини такого ж співчуття, як і люди?1
На перший погляд, завдання здається майже неможливим: як виміряти інтенсивність болю в різних видів? У людей є слова та жести, щоб описати страждання. А як бути з тими, хто не може про це сказати? Команда Фішера спробувала знайти відповіді, залучивши фахівців з нейронауки, зоології, філософії та когнітивної науки. І їхні висновки змушують замислитися.
“Ми виявили, що різниця між болем у людей та інших тварин є, але вона не така велика, як багато хто думає”, — пояснює Фішер. Дослідники дійшли висновку, що свині можуть відчувати біль, який сягає приблизно 50% від інтенсивності найгіршого болю, який переживає людина. А курки — трохи менше.
Що це означає на практиці? Уявіть, що ви переживаєте жахливий біль — настільки сильний, що неможливо навіть думати про щось інше. А тепер уявіть, що цей біль у свині лише наполовину слабший. Це все одно страшне страждання. Якщо ми вважаємо за необхідне полегшувати біль у людей, то хіба це не стосується і тварин?
Як виміряти біль, якщо тварина не може про нього розказати?
Одна з ключових проблем дослідження полягала в тому, що немає прямого способу виміряти інтенсивність болю у тварин. Немає такого пристрою, який можна під’єднати до мозку свині чи курки й отримати точні дані. Більшість методів є непрямими — наприклад, аналіз поведінки тварин, коли вони намагаються уникнути болісних стимулів. Але ці методи дозволяють лише зрозуміти, наскільки тварини намагаються уникати болю, а не оцінити його інтенсивність.
Тому команда Фішера запропонувала інший підхід. Вони досліджували так звані “валентні стани” — це стани, які викликають у тварин позитивні чи негативні емоції. Такі стани можуть мотивувати до дій (наприклад, уникати загрози) та допомагають тваринам приймати рішення. Аналізуючи, наскільки добре різні види здатні розпізнавати ці стани та реагувати на них, вчені почали вимірювати потенційні відмінності в переживанні болю.
Дослідники вивчали шість видів: свиней, курей, рибу, восьминогів, креветок та мух. Вони розглядали різні характеристики, такі як здатність вчитися, рівень самосвідомості, сприйняття болю тощо. На основі цих даних команда побудувала модель, яка оцінює потенційний “діапазон добробуту” для кожного виду — тобто наскільки інтенсивними можуть бути їхні переживання.
Результати були вражаючими. Навіть у таких істот, як креветки та мухи, можуть бути негативні переживання, які не варто ігнорувати. Це розвінчує популярний міф про те, що страждання безхребетних є несуттєвими або майже відсутніми.
Люди щодня ухвалюють рішення, які впливають на життя тварин: від вибору їжі до використання тварин у наукових дослідженнях. Багато з цих рішень базуються на припущеннях про те, що деякі тварини не відчувають болю або відчувають його не так сильно, як люди. Проте дослідження Фішера доводить, що ці припущення можуть бути помилковими.
Якщо навіть муха здатна відчувати біль, то чи маємо ми право заподіювати їй страждання? Якщо свиня може переживати сильний біль, то чи виправдане її використання в індустрії м’яса? Ці питання виходять далеко за межі науки й зачіпають моральні та етичні аспекти.
Чому дослідження зосереджене саме на болю?
Фішер зазначає, що біль — це лише одна з багатьох негативних емоцій, які можуть переживати тварини. Однак біль є найбільш інтенсивним і універсальним негативним досвідом, тому він став ідеальним об’єктом для порівняння. Інші негативні стани, як-от нудьга чи тривога, теж важливі, але їхній вплив часто менш гострий.
“З моральної точки зору, ми вважаємо, що зменшення болю є одним із найважливіших завдань. Тому логічно, що ми приділяємо цьому так багато уваги”, — пояснює Фішер.
Дослідження Фішера — це лише початок. Команда вчених сподівається, що їхня робота стане основою для подальших досліджень у цій сфері. Вони закликають інших науковців розширювати методи порівняння болю між видами та розробляти нові підходи.
“Ми не претендуємо на те, щоб сказати останнє слово в цьому питанні. Але хтось має почати цю розмову”, — каже Фішер. “Сподіваємося, що наше дослідження стане поштовхом для створення цілої галузі, яка зосередиться на порівнянні добробуту різних видів”.
Робота Фішера ставить перед людством важливе питання: якщо ми визнаємо страждання тварин, чи готові ми щось змінити у своєму ставленні до них? Чи готові ми переглянути свої харчові звички, підходи до тестування косметики чи правила утримання тварин?
Це не лише наукове питання, а й моральний виклик. І відповідь на нього залежить від кожного з нас.
За матеріалами psychologytoday.com
