Знаєте, що буває, коли батьки надто сильно тримаються за своїх дорослих дітей? Сама любов і бажання допомогти перетворюються на обтяжливий тягар і для батьків, і для дітей. Хочеться ж допомогти, підтримати, щоб все було якнайкраще. Але, інколи, замість того, щоб допомагати, ми непомітно починаємо забирати в них можливість самостійно розв’язувати проблеми, а у себе — спокій і баланс. Як же відчути цю межу і не переступити її? Давайте подивимося на основні сигнали, що можуть свідчити про те, що ви, можливо, трохи загралися з турботою.
Ви живете їхнє життя за них
Молодий чоловік, років 25-ти, втрачає роботу втретє за два роки. Мама, яка не може бачити, як її син борсається, одразу кидається йому на допомогу. Вона оплачує його оренду, телефонує потенційним роботодавцям, заповнює анкети… Її наміри благородні, але є одне “але”: таким чином вона позбавляє його відповідальності за свої вчинки та заважає йому здобувати життєвий досвід, такий важливий у дорослому житті.
Якщо ви хочете дійсно допомогти — замість того, щоб брати все на себе, спробуйте допомогти дитині виробити навички, потрібні для подолання труднощів. Наприклад, замість того щоб самостійно телефонувати за них, підтримайте їх в тому, щоб скласти план управління фінансами чи поділилися порадами щодо пошуку роботи. Нехай вони самі приймають рішення і вчаться діяти.
Ви — їхній емоційний якір, але це виснажує вас
Інша ситуація: молодий чоловік, років 28-ми, бореться з депресією і часто телефонує своєму батькові посеред ночі, щоб поділитися болем. Батько слухає, підтримує, жертвує своїм сном і навіть скасовує важливі зустрічі, бо відчуває себе зобов’язаним бути поруч. Згодом батько починає помічати, що його життя перетворюється на постійне очікування наступного дзвінка — і втома, і тривога тільки накопичуються.
Що тут важливо? Підтримувати — це не означає повністю брати на себе емоційний тягар дитини. Краще встановити певні межі: обговорити, що краще спілкуватися в день, коли ви спокійні і не вимучені. Також варто підштовхнути дитину звернутися до професійної допомоги, наприклад, психотерапії, щоб вони могли вчитися справлятися зі своїми емоціями поза межами сім’ї. Таким чином ви зможете зберегти свої сили і не розчинятися повністю в їхніх переживаннях.
Читайте також: Встановлення кордонів з родиною: 5 порад, які допоможуть вистояти
Ви постійно хвилюєтесь за їх кожен крок
Батьківські переживання знайомі всім батькам. Але у випадку, як-от у мати, що ночами не могла спати через думки про свого сина, який боровся з залежністю, ці переживання можуть захопити все життя. Вона перевіряла його соцмережі, підглядала, чи все в порядку, навіть їздила по місцях, де він міг бути. Але такий “контроль” навпаки тиснув на сина, який почувався задушеним і роздратованим.
Коли ваші думки постійно крутяться навколо дитини — це знак, що варто трохи відпустити ситуацію. Спробуйте знайти собі нові заняття, хобі, спілкуйтеся з друзями, займіться чимось, що приносить задоволення. Важливо зберігати свої інтереси, аби не втрачати власну особистість і мати сили підтримати дитину, коли це дійсно потрібно.
Як розірвати цей цикл: навчіться відходити в сторону
Може здатися, що якщо ви відступите, ваша дитина залишиться сама зі своїми труднощами. Але це не так. Головне — не кидати, а переосмислити свою роль. Встановіть здорові межі і дотримуйтеся їх. Наприклад, домовтеся не обговорювати певні болючі теми, або обмежте фінансову допомогу, якщо вона постійно стає причиною для конфліктів. Дотримуватися цих меж може бути складно, але це дозволить вашій дитині самостійно взятися за своє життя.
І на останок: підтримуйте, але не забирайте в них шанс бути самостійними
Помітити ці сигнали — перший крок до здоровішого і гармонійнішого спілкування. Ваша задача — не вирішувати за них кожну проблему, а допомагати так, щоб вони могли вчитися долати труднощі самостійно. Бо тільки тоді вони зможуть рости і зміцнюватися. А ви зможете зберегти свій спокій і знайти новий сенс у власному житті, не розчиняючись повністю в турботі про дітей.
За матеріалами psychologytoday.com
