Наука каже, що так, але є нюанси. Були проведені дослідження, які доводять, що ми можемо сформувати свою думку про людину буквально за частку секунди, подивившись на її обличчя. Але як сильно це впливає на наше остаточне судження? Давайте розберемося.
У 2006 році дослідники Дженіс Вілліс і Александр Тодоров провели відоме дослідження1, яке стало майже класикою. Вони попросили учасників оцінювати обличчя за такими характеристиками, як довіра, привабливість, агресивність, компетентність і доброзичливість. Час перегляду облич був різним — від однієї секунди до лише десятої частки секунди. І от виявилося, що результати були напрочуд послідовними. Неважливо, чи люди бачили обличчя миттєво, чи довше, їхні оцінки не змінювалися суттєво. Хоча все ж таки була одна цікава особливість: чим більше часу учасники мали для оцінки, тим нижчими ставали бали, особливо коли йшлося про привабливість. Наприклад, якщо люди бачили обличчя лише десяту секунди, вони схильні були завищувати оцінку привабливості. Але коли вони придивлялися довше, рівень ентузіазму падав.
Окей, ми зрозуміли, що людина може сформувати думку дуже швидко. Але наскільки це важливо, якщо йдеться про реальні судження, скажімо, про привабливість? У 2018 році дослідники на чолі з Юргеном Голлером вирішили перевірити2, чи дійсно перше враження має стійкий вплив. Вони підібрали шість різних фотографій одних і тих самих людей. Усі фото були зроблені за різних умов — змінювали освітлення, позу тощо. Потім ці знімки показували учасникам, які оцінювали їх за шкалою від 1 (непривабливий) до 7 (дуже привабливий).
І ось цікава знахідка: дослідники спробували змінити порядок, у якому показували ці знімки. Для одних учасників фото йшли від найпривабливішого до найменш привабливого, а для інших — навпаки. Виявилося, що перший показаний знімок задає “тон” усім наступним. Наприклад, якщо перше фото було дуже привабливим, усі наступні, навіть менш вдалі, оцінювалися вище. Це виглядало як доказ того, що перше враження справді важливе. Але чи так усе просто?
Дослідники Робін Крамер і його колеги у 2024 році вирішили проаналізувати це питання ще глибше3. Вони повторили експеримент Голлера, але змінили підхід. Цього разу учасників попросили зробити лише одну загальну оцінку кожної людини після перегляду всіх шести фотографій. Тобто люди більше не мали прив’язки до окремих знімків, а просто оцінювали людину загалом.
Результати були цікавими. З одного боку, знову підтвердилося, що порядок фото має значення: якщо перше фото було найпривабливішим, то загальна оцінка людини виходила вищою. Але сам вплив був дуже невеликим — лише 0.22 бала на 7-бальній шкалі. Це настільки мало, що, по суті, в реальному житті навряд чи хтось помітить різницю. А ще одне доповнення до експерименту додало ще більше ясності: коли фото показували в довільному порядку, перші зображення вже не мали такого великого впливу на остаточне судження.
Що це означає?
Отже, перше враження, хоч і справляє певний вплив, не є вирішальним. В реальному житті це означає, що ваша думка про когось може трохи змінитися після першої зустрічі, але цей ефект не буде таким сильним, як здається. Якщо ви, наприклад, справили на когось не найкраще перше враження, це не означає, що все втрачено. Є велика ймовірність, що з часом ця початкова думка зміниться.
Дослідження Крамера дають певну надію: навіть якщо перший контакт був неідеальним, ви завжди можете перевернути ситуацію на свою користь. Ваші дії, слова, поведінка — все це має більше значення, ніж швидкоплинна реакція на обличчя чи перший момент знайомства.
Зрештою, якщо життя вчить нас чомусь, то це тому, що наші стосунки з людьми — це марафон, а не спринт.
За матеріалами psychologytoday.com
