У краю, де вітер носить в собі подих лісу, між хвилями безкрайніх полів стояло маленьке село. Ті поля давно вже не знали добрих урожаїв, а холодні вітри нагадували про майбутню сувору зиму. Ліс випускав на простори села своїх диких мешканців — вовків, що в пошуках їжі ставали все сміливішими.

Istorii vid Psykholohera Pro iednist 2

Серед жителів цього селища кипіли сварки та заздрощі, розділяючи серця, як тріщини сухий ґрунт без цілющої вологи. Надвечір одного ясного дня, коли місяць яскраво світив над верховіттям дерев, старий мудрець з невеликої хижі на узліссі скликав усіх до великого каменю, що стояв у центрі села.

Він встановив перед зібранням велике дзеркало, де кожен міг побачити своє відображення поряд із відображенням інших. «Подивіться на це дзеркало, — мовив старець, кидаючи погляд на кожного присутнього. — Воно не знає про ваші сварки чи образи. Відображаючи вас разом, воно показує вашу спільність, не ваші відмінності. Якщо ж ви б’єтесь між собою, хто зможе побачити вашу силу і єдність?»

Istorii vid Psykholohera Pro iednist 3

Мудрець додав: «Тільки об’єднавшись, ви зможете протистояти будь-якій небезпеці. Єдність робить вас непереможними, а розділені ви — легка здобич. Кожен з вас може зробити свій унікальний внесок у захист села. Чи то сміливість, чи мудрість, чи винахідливість — кожна здібність важлива.»

«Кожен з вас — немов нитка в килимі. Окремо ви слабкі й легко рветеся, але разом творите міцний візерунок, який може встояти проти будь-яких негараздів. Неважливо, чи ваш внесок великий, чи малий, адже кожна нитка має свою роль у цілому малюнку.»

Раптом, жителі села поглянули одне на одного інакше. Вони розпочали готуватись до зими разом, вартуючи лісові стежки й встановлюючи пастки. В кожного знайшлася своя унікальна здатність: одні майстрували, інші готували, декотрі стежили за порядком, всі допомагали як могли.

Istorii vid Psykholohera Pro iednist 4

З часом, звірі припинили свої набіги, а в серцях жителів замість сварок оселилася вдячність один до одного. Вони зрозуміли, що справжня сила села — не в кількості зібраного врожаю чи в кількості пасток для вовків, а в згуртованості та спільній праці, що перетворила кожен день у маленьке свято злагоди та мирного співіснування. Так вони зустріли зиму, не як група роз’єднаних сусідів, а як єдина родина, зміцнена мудрістю старого і власним досвідом.

Стаття була цікавою?

Оцініть цю статтю!

Середній рейтинг 5 / 5. Кількість голосів: 1

Ще немає голосів. Будьте першими!

Дякуємо! Якщо було корисно...

Поділіться, будь ласка, в соцмережах!

Шкода, що стаття вам не сподобалась...

Дозвольте нам її покращити!

Розкажіть, будь ласка, що ми можемо виправити