Ще до того, як малюки починають говорити, вони вже виявляють доволі складні ідеї. Психологи і дослідники намагаються зрозуміти, як саме це працює, адже те, що діти вміють до появи мови, — це своєрідний ключ до розгадки нашої власної свідомості. І як не дивно, цей феномен прямо зачіпає сучасні питання щодо можливостей штучного інтелекту. Чи зможе колись ШІ “думати” так, як це роблять навіть немовлята?
Думки без слів
Більшість із нас навіть не уявляють життя без слів. Для нас думки нерозривно пов’язані з мовою — уявіть собі поняття як “центр ваги” або “кримінальне обвинувачення” без слів! Але мова — це щось таке, що приходить у наше життя поступово. Зазвичай ми не пам’ятаємо себе до 3-4 років, коли вже здатні більш-менш зв’язно висловлюватись. Дорослі, які вивчали свою першу мову в дорослому віці, часто кажуть, що їхнє життя ділиться на дві частини — до мови і після.
Але є певний рівень думки ще до слів. Візьмемо тих же малюків — кожен батько скаже вам, наскільки його дитина розумна ще задовго до того, як починає говорити.
Тож, що саме здатні зрозуміти діти до того, як починають говорити? Це питання важливе не лише тому, що нам цікаво, що відбувається у їхніх маленьких головах. Воно стосується ширшої філософської проблеми: де закінчується думка і починається мова? І як це впливає на розуміння штучного інтелекту? Якщо людська думка може існувати без слів, можливо, і ШІ зможе думати без традиційної “мови”.
Немовлята не все можуть. До року, наприклад, вони навіть не впізнають себе в дзеркалі.1 Є ще класичний експеримент із завданням “А-не-Б”. Дослідник кілька разів ховає іграшку в певному місці “А”, і малюк її знаходить. Але коли іграшку переставляють в інше місце “Б”, малюк все одно продовжує шукати її на старому місці “А”. Це свідчить про певні межі в розумінні просторових змін.
Але час від часу малюки демонструють щось, що дивує навіть науковців. Наприклад, малюки асоціюють круглі форми з плавними звуками, як “буба”, а гострі — з різкими звуками на кшталт “кікі”. Виявляється, ця асоціація не є виключно культурною — діти інтуїтивно відчувають її ще до того, як починають розуміти, що таке “ніж” або “куля”. Можливо, ця закономірність пов’язана зі способом, у який формується звук у роті, але залишається загадкою, чи це вроджене чи виникає в перші місяці життя.
Нове дослідження лабораторії Жан-Ремі Хохманна у Ліоні показало2, що розумові здібності немовлят складніші, ніж здається. Малюки виявляють ознаки розуміння базової граматики ще до появи слів. У експерименті Льюби Папео (Liuba Papeo) малюки асоціювали картинки, на яких люди виконували різні дії (обійми, удари, допомога), з певними ролями — “агента” і “пацієнта”. Вони дивувалися, коли ролі несподівано змінювалися. Це щось схоже на розуміння суб’єкта і об’єкта у реченні, тільки без слів.
Звідси можна зробити висновок, що ідеї “суб’єкта” і “об’єкта” закладені в нашій свідомості ще до появи мови. Можливо, існує цілий ряд таких базових понять, вбудованих у наш мозок.
Теорія Хомського: мова для мислення, а не для спілкування
Це дослідження, здається, підтримало б ідеї Ноама Хомського, який завжди стверджував, що мова — це зовнішній прояв вроджених когнітивних структур. За його теорією, слова — це культурний елемент, що заповнює вже існуючий каркас думок, сформований еволюцією і генами, а не просто знаряддя для комунікації.
Хомський вважає, що мова насамперед існує для мислення, а не для спілкування. Це не завжди легко людям. Адже як можна не використовувати мову для комунікації? Але нове дослідження малюків дає аргумент на користь цієї ідеї: є “комунікативна мова” (граматика і слова для обміну думками) і “хомськівська мова” — широка, абстрактна граматика, яку ми використовуємо для власних думок.
Що це означає для ШІ?
Визначення кордонів між цією “внутрішньою” і “комунікативною” мовою є завданням для нейронауки. І це питання впирається у майбутнє штучного інтелекту. Якщо значна частина нашої внутрішньої мови справді залежить від біології, як-от форми рота при виголошенні звуків, то ШІ, який не має фізичного тіла, завжди буде обмежений у своїх можливостях.
Однак, якщо наші знання про світ базуються на словах і культурі, тоді штучний інтелект може навчитися бачити світ так само, як і ми, і навіть перевершити нас.
За матеріалами psychologytoday.com
