Що таке адаптація?

Адаптація (адаптивність) — це здатність змінювати себе на основі нової інформації та досвіду. По суті, засвоєння нової інформації означає адаптацію до навколишнього середовища, яке постійно змінюється, що дозволяє нам більш ефективно діяти у світі.

Адаптація в теорії розвитку Жана Піаже

Відомий швейцарський психолог і генетичний епістемолог 20-го століття Жан Піаже сформулював теорію про стадії інтелектуального розвитку, зосередившись на когнітивному розвитку на різних етапах життя.

Піаже припустив, що немовлята починають життя з фундаментальною ментальною структурою, яку вони розширюють і вдосконалюють через взаємодію з навколишнім середовищем. Дорослішаючи, діти формують ментальні уявлення про світ, відомі як схеми. Кожна схема діє як фундаментальний будівельний блок розумного мислення та поведінки, слугуючи основою для організації знань.

Теорія Піаже підкреслює, що адаптація схем має вирішальне значення для когнітивного розвитку від народження. Цей процес адаптації відбувається за допомогою двох механізмів: асиміляції та акомодації (детальніше про це написано нижче). Ці процеси відіграють життєво важливу роль у тому, як ми розвиваємо наші когнітивні здібності протягом усього життя.

Схеми суттєво впливають на те, як ми засвоюємо і структуруємо нову інформацію. Вони важливі для того, як ми обробляємо дані, розуміємо концепції та застосовуємо наші знання в різних ситуаціях. Наприклад, уявіть собі дитину, яка зустрічає собаку. Дізнавшись, що таке собака, дитина формує схему. Наступного разу, коли вона побачить собаку, ця схема допоможе їй розпізнати та ідентифікувати його. Таке практичне застосування схем є фундаментальним для розуміння і взаємодії з навколишнім світом.

Адаптація через асиміляцію

Асиміляція — це процес, коли люди включають нову інформацію з навколишнього середовища у свої чинні ідеї та концепції. Така інтеграція часто відбувається, коли нова інформація добре узгоджується з тим, що людина вже знає, завдяки чому навчання відбувається без особливих зусиль.

Однак асиміляція не завжди є бездоганною, особливо в ранньому дитинстві. Наприклад, уявіть собі маленьку дитину, яка вперше бачить собаку. Якщо дитина знайома з котами, вона може помилково віднести собаку до котів, оскільки обидві тварини мають спільні характеристики: маленькі, пухнасті та чотирилапі. Це типовий приклад того, як існуюча схема впливає на нову інформацію. Процес виправлення таких помилкових уявлень відбувається за допомогою іншого механізму адаптації, відомого як акомодація.

Адаптація через акомодацію

Акомодація передбачає адаптацію наших ментальних моделей до нової та складної інформації. Коли ми стикаємося з чимось абсолютно новим або тим, що суперечить нашим існуючим уявленням, нам часто потрібно або створити нову схему, або змінити наші існуючі ментальні категорії, щоб пристосувати цю інформацію.

Цей процес можна порівняти з тим, як ми стикаємося з незнайомим типом даних під час оновлення бази даних. Якщо не існує жодної категорії, до якої можна було б віднести ці нові дані, ми змушені або створити нову категорію, або змінити існуючу, щоб включити їх до неї.

Не дивно, що акомодація зазвичай є складнішим процесом, ніж асиміляція. Вона часто передбачає подолання опору зміні наших усталених схем, особливо коли це означає зміну глибоко вкорінених переконань.

Повертаючись до попереднього прикладу з дитиною, яка переплутала собаку з котом, акомодація вступає в дію, коли дитина починає розрізняти відмінності між цими двома тваринами. Вона помічає, що одна тварина гавкає, а інша нявкає, що одна віддає перевагу активним іграм, а інша проводить більшу частину дня уві сні. Поступово дитина адаптується до цієї нової інформації, формуючи окрему схему для собак, одночасно вдосконалюючи вже існуючу схему для котів.

Психічна рівновага

Рівновага — це стан когнітивного балансу, що виникає в рамках постійних, динамічних процесів асиміляції та акомодації. Коли ми орієнтуємося в середовищі, що постійно змінюється, трапляються випадки, коли наші поточні схеми ідеально узгоджуються з ситуаціями, з якими ми стикаємося. У ці моменти ми виявляємо, що наших наявних знань і розуміння достатньо, щоб ефективно обробляти всю інформацію в нашому середовищі, без необхідності додаткового навчання. Такий стан когнітивної гармонії ми називаємо психічною рівновагою.

Однак зустріч з новим або незрозумілим об’єктом чи ситуацією порушує цю рівновагу, призводячи до стану нерівноваги. Ця нерівновага створює відчуття дискомфорту через нашу нездатність осмислити або впоратися з новою інформацією. Саме це відчуття дискомфорту спонукає нас до швидкого навчання та адаптації, щоб відновити рівновагу. Цей цикл досягнення і втрати рівноваги є фундаментальним аспектом нашого когнітивного розвитку, що зумовлює безперервні адаптаційні процеси в нашому навчанні та розумінні.

Підсумок

Адаптація є наріжним каменем у сфері когнітивного розвитку, як стверджує теорія Жана Піаже. Вона слугує рушійною силою, яка дозволяє індивідуумам просуватися через чотири стадії когнітивного розвитку.

Концепція схем, які є ментальними репрезентаціями, що постійно розвиваються, відіграє вирішальну роль у цьому процесі. Коли люди стикаються з новим досвідом, їхні схеми зазнають постійних модифікацій. Ця еволюція відбувається завдяки двом основним адаптивним процесам: асиміляції та акомодації. Як діти, так і дорослі використовують ці процеси для засвоєння нової інформації, формулювання або перегляду ідей і вироблення поведінки, яка краще допомагає їм взаємодіяти з навколишнім середовищем. Таким чином, адаптація, з точки зору теорії Піаже, є фундаментальною для нашого когнітивного розвитку та здатності орієнтуватися у світі, що постійно змінюється.

За матеріалами verywellmind.com

Перевірено редакцією Психологер

Стаття була цікавою?

Оцініть цю статтю!

Середній рейтинг 0 / 5. Кількість голосів: 0

Ще немає голосів. Будьте першими!

Дякуємо! Якщо було корисно...

Поділіться, будь ласка, в соцмережах!

Шкода, що стаття вам не сподобалась...

Дозвольте нам її покращити!

Розкажіть, будь ласка, що ми можемо виправити

В категорії:

З тегом: