Попри стереотип про те, що чоловіки є більш конкурентоспроможною статтю, нове дослідження свідчить: жіноче суперництво може бути навіть інтенсивнішим, хоч і менш помітним. Ідеться не про фізичну агресію, а про витончені форми конкуренції, які часто залишаються за межами уваги дослідників і суспільства.
З точки зору еволюційної психології, «внутрішньостатева конкуренція» — це суперництво між особинами однієї статі за ресурси, які підвищують репродуктивний успіх. У чоловіків і жінок ця конкуренція виглядає по-різному: у чоловіків частіше проявляється відкрито — через демонстрацію сили, статусу чи домінування. Для жінок пряме суперництво менш вигідне і ризикованіше, тому частіше воно набуває непрямих форм: соціального тиску, відсторонення, критики.
Чоловіки, які еволюційно менш залучені до догляду за потомством, мають більший ризик не передати свої гени, якщо не досягнуть привабливого для партнерки статусу. Тому вони схильні до видимих форм змагання. Жінки ж, навпаки, майже завжди відтворюють потомство, але їхній успіх залежить від тривалого доступу до ресурсів — здоров’я, соціальної підтримки, безпечного середовища.
Дослідження, опубліковане у 2023 році в журналі Nature, вивчало саме ті тонкі прояви жіночої конкуренції, які зазвичай залишаються непоміченими. В експерименті взяли участь 596 осіб із трьох країн, віком 25–45 років, усі були одружені й мали дітей. Їх просили уявити реакції знайомих одностатевих осіб на сценарії, де фігурувала інша особа з тієї ж статі, віку та сімейного статусу, яка мала певну перевагу (гарне житло, висока привабливість, успішність, впливовість, тощо).
Результати виявили цікаву закономірність: учасниці частіше, ніж чоловіки, повідомляли, що жінки відчували б негативні емоції щодо інших жінок, які володіють тими ресурсами, яких їм самим бракує. Така «ресурсна асиметрія» викликала більший резонанс у жінок саме у взаємодії з іншими жінками, а не з чоловіками.
Щоб перевірити, чи є жінки просто загалом більш критичними, дослідники повторили експеримент із фокусом на реакції на представників протилежної статі. Виявилось, що жінки були менш негативно налаштовані до чоловіків із бажаними ресурсами, ніж до інших жінок. Водночас чоловіки демонстрували вищий рівень негативу до інших чоловіків, ніж до жінок.
Отже, справа не в тому, що жінки більш чутливі до несправедливості загалом — вони чутливі до несправедливості серед жінок. Це свідчить про особливо інтенсивну форму внутрішньостатевої конкуренції саме у жіночому соціальному колі.
Автори дослідження підсумовують: за спостереженнями учасників, жінки реагували значно сильніше на те, що інша жінка має бажаний ресурс, ніж чоловіки на успіх інших чоловіків. Це підтверджує гіпотезу, що внутрішньостатеве суперництво серед жінок може бути не менш, а іноді навіть більш запеклим, ніж серед чоловіків — просто воно відбувається в менш помітній формі.
У культурному дискурсі це відкриття має потенціал змінити уявлення про жіночу конкуренцію як менш активну або менш амбіційну. Навпаки — вона є, просто проявляється не через агресію, а через тонкі соціальні механізми.
Такі результати також можуть мати практичне значення — зокрема у корпоративній культурі, освітньому середовищі та соціальній політиці, де недооцінювання жіночого суперництва може призводити до хибних уявлень про потреби та поведінкові стратегії жінок.
