Дитина не завжди поводиться як маленький ангел, і батьки нерідко “зриваються”, бо здається, ніби маля на зло влаштовує сцени. А якщо дитина не слухає, вередує, впирається – ну, це ж свідома маніпуляція, правда? Насправді не зовсім. І ось чому це мислення може шкодити.
Ситуація досить типова: батьки чекають від дітей занадто багато – думають, що ті здатні контролювати себе так само, як дорослі. Але мозок маленьких дітей ще не готовий до такої дисципліни. Це важливий момент, який здатен змінити підхід до виховання.
Розглянемо історію
Ось, наприклад, тато Кішан і його трирічна донька Сіма. Кішан кожного літа бере її до басейну, і кожного разу, коли треба виходити, починається “кіно” – Сіма ще хоче поплавати, і жодні п’ятихвилинні попередження не допомагають. Вона то просить ще часу, то ображається, то кричить. Кішан, аби уникнути скандалу, дає їй ще трохи часу, але це не працює. Доводиться буквально витягувати її з води під крики. І ось що відбувається: Кішан починає уникати басейну, бо не хоче проходити через це щоразу. Він розуміє, що плавання – це корисно, але просто не знає, як з цим впоратися.
Вам це знайоме? Здається, кожен батько проходив через подібне: дитина не слухається, ані прохання, ані загрози не діють. І тоді батьки, втомившись, часто переходять до покарань або поступок, які рідко приносять бажаний результат.
Дитячий мозок ще не готовий до правил
Часто батьки сприймають небажану поведінку малечі як “сплановану атаку”. Але насправді дітям до п’яти років важко керувати своїми емоціями й бажаннями. Це науково підтверджено: частина мозку, відповідальна за самоконтроль, у дітей до 5 років ще недостатньо розвинена.1 Вони можуть повторити правило, але це не означає, що здатні його дотриматися. Їхній мозок працює переважно на імпульсах, а не на свідомому аналізі.
Тому, коли Сіма називає Кішана “злим” і влаштовує істерику біля басейну, це не означає, що вона спеціально хоче його розлютити. Вона просто не знає, як інакше відстояти своє бажання залишитися у воді.
Читайте також: Підлітковий мозок і “Думками навиворіт 2”: як тривожність допомагає дорослішати
“Непослух” як тактичний хід, а не каприз
Ще один важливий момент: діти підсвідомо запам’ятовують поведінку, яка допомагає їм добитися бажаного. Якщо вона бачить, що обурення або сльози допомагають “виторгувати” ще трохи часу в басейні, то цей спосіб стає її інструментом. Це не злий задум, а природний процес навчання.
Для батьків важливо зрозуміти, що іноді дитина не вередує, а просто діє стратегічно, використовує доступні їй методи впливу. Але це не означає, що ці методи не можна скоригувати.
Позитивний підхід до “неслухняної” поведінки
Коли ми дивимось на таку поведінку через призму нормального розвитку, з’являється шанс спокійно і з розумінням встановлювати межі. Якщо батьки бачать у своїй дитині не маленького “маніпулятора”, а просто малечу, яка намагається зрозуміти цей світ, вони менш схильні до суворих реакцій. Так дитина швидше навчиться адаптуватись і спокійніше реагувати на обмеження.
Наприклад, Кішан міг би спробувати альтернативний підхід: замість того, щоб вимагати від Сіми вийти з басейну й сердитися на її сльози, він міг би дати їй “контрольований вибір”. Сказати: “Ти можеш вийти сама або я тебе винесу”. Коли вона не слухається, він просто спокійно забирає її з води, не засмучуючись і не караючи. Він може сказати їй, що розуміє, як важко залишати басейн, і навіть заспівати улюблену пісню, аби заспокоїти.
Це не означає, що Кішану приємно витягувати дитину під крики – це все одно трохи принизливо і неприємно. Але він розуміє, що альтернатива (покарання або крики) ще менш ефективна і лише погіршить ситуацію.
Через кілька днів такої спокійної і передбачуваної реакції Сіма починає самостійно виходити з басейну. Чудес не буває, але, коли дитина не отримує “винагороди” за істерику, їй стає вигідніше поводитися спокійно. Згодом істерики стають рідшими, а самі переходи від однієї активності до іншої – легшими.
Це дуже проста ідея: коли ми реагуємо спокійно, без зайвого негативу, дитина відчуває менше стресу і краще засвоює, що від неї очікують.
За матеріалами psychologytoday.com
