Когнітивний дисонанс — це відчуття психічного дискомфорту, що призводить до зміни одного з поглядів, переконань чи поведінки, щоб зменшити дискомфорт і відновити рівновагу.1

Наприклад, коли люди курять (поведінка) і знають, що куріння викликає рак (пізнання), вони перебувають у стані когнітивного дисонансу.

Теорія когнітивного дисонансу

Когнітивний дисонанс вперше дослідив Леон Фестінгер на досвіді учасників культу, який вірив, що земля буде знищена потопом. Дослідники спостерігали за тим, що сталося з його членами, коли потопу не сталося. Особливу увагу приділили тим членам, хто був справді відданий ідеям культу, хто покинув свої домівки й роботу, щоб працювати на культ.

У той час як більшість рядових членів були схильні визнати, що вони пошилися в дурні, і “списати це на досвід”, віддані члени “церкви” були більш схильні переосмислити докази, щоб довести, що вони були праві з самого початку (земля не була знищена через вірність членів культу).

Як відбувається зміна ставлення

Теорія когнітивного дисонансу Фестінгера припускає, що ми маємо внутрішній потяг до того, щоб утримувати всі наші установки й поведінку в гармонії та уникати дисгармонії (або дисонансу). Це відомо як принцип когнітивної узгодженості.

Коли виникає неузгодженість між установками або поведінкою (дисонанс), щось має змінитися, щоб усунути дисонанс.

Зауважте, що теорія дисонансу не стверджує, що ці способи зменшення дисонансу насправді спрацюють, лише те, що люди, які перебувають у стані когнітивного дисонансу, зроблять кроки, щоб зменшити ступінь свого дисонансу.

Теорія когнітивного дисонансу була широко досліджена в ряді ситуацій, щоб розвинути основну ідею більш детально, і були визначені різні фактори, які можуть бути важливими для зміни ставлення.

Що спричиняє когнітивний дисонанс?

Різні обставини можуть сприяти виникненню конфліктів, що призводять до когнітивного дисонансу.2

  1. Необхідність відповідати вимогам
  2. Набуття нових знань
  3. Прийняття рішень
  4. Зусилля

1. Необхідність відповідати вимогам

Коли когось змушують робити (публічно) те, чого він (приватно) насправді не хоче, виникає дисонанс між його свідомістю (я не хотів цього робити) і поведінкою (я зробив це).

Іноді ви можете брати участь у діяльності, яка суперечить вашим переконанням, через зовнішні очікування на роботі, в школі чи соціальному середовищі. Це може бути необхідність відповідати очікуванням через тиск з боку однолітків або діяти певним чином на роботі, щоб не бути звільненим.

Коли людина виконує дію, яка суперечить її переконанням, виникає вимушений внутрішній діалог. Поведінку не можна змінити, оскільки вона вже була в минулому, тому дисонанс потрібно буде зменшити, переоцінивши своє ставлення до того, що вони зробили. Ця теорія була перевірена експериментально.

2. Набуття нових знань

Іноді отримання нової інформації може викликати когнітивний дисонанс. Наприклад, якщо ви виконуєте якусь дію, а потім дізнаєтесь, що вона є шкідливою, це може спричинити занепокоєння. Іноді люди справляються з цим, раціоналізуючи свої дії або знаходячи способи відкинути чи проігнорувати нові дані.

3. Прийняття рішень

Життя наповнене рішеннями, а рішення (як правило) викликають дисонанс. Коли перед нами постають два варіанти дій, ми часто відчуваємо дисонанс, оскільки обидві альтернативи є однаково привабливими.

Після прийняття рішення люди повинні полегшити супутній дискомфорт. Ми досягаємо цього, обґрунтовуючи, чому наш вибір був кращим, що дозволяє нам бути впевненими, що ми прийняли правильне рішення.

Наприклад, уявіть, що вам потрібно вирішити, чи погодитися на роботу в абсолютно прекрасному регіоні країни, чи відмовитися від неї, щоб бути поруч з друзями й родиною.

У будь-якому випадку, ви відчуєте дисонанс. Якщо ви погодитеся на роботу, то будете сумувати за своїми близькими; якщо відмовитеся, то будете сумувати за прекрасними струмками, горами й долинами.

Обидві альтернативи мають свої плюси й мінуси. Проблема в тому, що прийняття рішення відсікає можливість насолодитися перевагами невибраної альтернативи, але водночас переконує вас, що ви мусите змиритися з недоліками обраної альтернативи.

4. Зусилля

Схоже на те, що ми найвище цінуємо ті цілі або предмети, які вимагають значних зусиль для їх досягнення.

Це, ймовірно, тому, що якби ми витратили багато зусиль, щоб досягти чогось, а потім оцінили це негативно, то цим викликали б дисонанс.

Звичайно, ми можемо витратити роки зусиль на досягнення чогось, що виявиться нікчемним, а потім, щоб уникнути дисонансу, намагатися переконати себе, що насправді ми не витратили роки зусиль, або що ці зусилля були дуже приємними, або що вони не вимагали багато зусиль.

Насправді, здається, нам легше переконати себе, що те, чого ми досягли, варте того. І це саме те, що більшість з нас робить, високо оцінюючи те, що нам дорого коштувало — попри те, що про це думають інші та чи поділяють вони нашу впевненість в цінності наших зусиль!

Цей метод зменшення дисонансу відомий як “виправдання зусиль”.

Якщо ми докладаємо зусиль до завдання, яке вирішили виконати, а воно виходить погано, ми відчуваємо дисонанс. Щоб зменшити цей дисонанс, ми будемо намагатися думати, що завдання виконано добре.

Як вирішується когнітивний дисонанс?

Дисонанс можна зменшити одним із трьох способів:

  • змінити існуючі переконання
  • додати нові переконання
  • зменшити важливість переконань

Змінити переконання

Змініть ставлення, поведінку, переконання і т.д., щоб зробити відносини між двома елементами гармонійними.

Коли одним із дисонуючих елементів є поведінка, людина може змінити або усунути цю поведінку.

Однак цей спосіб зменшення дисонансу часто створює проблеми для людей, оскільки людям часто важко змінити добре засвоєні поведінкові реакції (наприклад, кинути палити).

Це також часто буває дуже складно, оскільки люди прагнуть вдаватися до різноманітних ментальних маневрів.

Додати нові переконання

Отримайте нову інформацію, яка буде переважати дисонуючі переконання.

Наприклад, думка про те, що куріння викликає рак легенів, викликає дисонанс, якщо людина курить. Однак нова інформація, наприклад, “дослідження не довели однозначно, що куріння викликає рак легенів”, може зменшити дисонанс.

Зменшити важливість переконань

Поширеним способом зменшення дисонансу є збільшення привабливості обраної альтернативи й зменшення привабливості відкинутої альтернативи. Це називається “розведенням альтернатив”.

Людина може переконати себе, що краще “жити сьогоднішнім днем”, ніж “відкладати на завтра”.

Іншими словами, вона може сказати собі, що коротке життя, наповнене курінням і чуттєвими задоволеннями, краще, ніж довге життя, позбавлене таких радощів. Таким чином, він зменшував би важливість дисонуючого пізнання (куріння шкідливе для здоров’я).

Критична оцінка

Існує велика кількість досліджень когнітивного дисонансу, які дають цікаві, а іноді й несподівані висновки.

Це теорія з дуже широким застосуванням, яка показує, що ми прагнемо до узгодженості між установками й поведінкою і можемо використовувати не дуже раціональні методи для її досягнення. Її перевага полягає в тому, що її можна перевірити науковими методами (тобто експериментами).

Однак з наукової точки зору існує проблема, оскільки ми не можемо фізично спостерігати когнітивний дисонанс, а отже, не можемо його об’єктивно виміряти. Отже, термін “когнітивний дисонанс” є дещо суб’єктивним.

Існує також певна невизначеність щодо самого терміну “дисонанс”. Перегляд Аронсоном ідеї дисонансу як невідповідності між Я-концепцією людини та усвідомленням своєї поведінки робить ймовірним, що дисонанс насправді є нічим іншим, як почуттям провини.

Варто зазначити, що побутове значення когнітивного дисонансу, як невідповідності ситуації усталеним нормам чи шаблонам поведінки, коли кажуть “у мене розрив шаблону” чи “очам своїм не вірю”, мало пов’язано із розумінням явища в психологічному сенсі. Це більше стосується малоймовірності ситуації, яка відбувається, ніж психологічного дискомфорту.

Існують також індивідуальні відмінності в тому, чи діють люди так, як пророкує ця теорія. Високотривожні люди більш схильні до цього. Але багато людей, здається, здатні впоратися зі значним дисонансом і не відчувати напруження, яке описує теорія.

Нарешті, багато досліджень, що підтримують теорію когнітивного дисонансу, мають низьку валідність, бо ґрунтувалися на штучних завданнях, які не трапляються в повсякденному житті.

Крім того, у більшості експериментів учасниками були студенти, що ставить питання про упередженість вибірки.

Автор статті на simplypsychology.org – Олівія Гай Еванс, магістр психології, редакторка журналу Simply Psychology. Рецензія – Сол Маклеод, доктор філософії.

Поширені питання та відповіді

Що означає когнітивний дисонанс?

Когнітивний дисонанс — це психологічний стан, при якому особа відчуває внутрішній конфлікт через протиріччя між її переконаннями, цінностями, або діями й новою інформацією, яка їм протирічить.

Що означає слово когнітивний?

Когнітивний — це той, що належить до процесів розуму, пов’язаних з навчанням, розумінням, сприйняттям і запам’ятовуванням.

Перевірено редакцією Психологер

Стаття була цікавою?

Оцініть цю статтю!

Середній рейтинг 4.8 / 5. Кількість голосів: 5

Ще немає голосів. Будьте першими!

Дякуємо! Якщо було корисно...

Поділіться, будь ласка, в соцмережах!

Шкода, що стаття вам не сподобалась...

Дозвольте нам її покращити!

Розкажіть, будь ласка, що ми можемо виправити

  1. https://www.simplypsychology.org/cognitive-dissonance.html []
  2. https://www.verywellmind.com/what-is-cognitive-dissonance-2795012 []

В категорії:

З тегом: