Буває день, коли нічого великого не сталося: кілька листів, пара дзвінків, звіт, повідомлення в робочому чаті, знову звіт. А ввечері голова гуде так, ніби довелося розвантажувати вагон. Здається, що втома незаслужена, і на зміну їй приходить докір собі: «я ж майже нічого не зробив». Однак у психології є пояснення, чому такі дні виснажують, і йдеться не про лінь.

Мозок не робить кілька справ одночасно

Звичка відповідати на листи під час наради чи перевіряти месенджер посеред роботи над текстом здається ефективною. Але, як пише психолог Марк Треверс у колонці для Psychology Today, мозок насправді не виконує кілька завдань водночас. Він швидко перемикається між ними, і кожне перемикання має приховану ціну1.

Цю ціну називають залишком уваги. Людина вже перейшла до нової справи, але частина її думок ще крутиться довкола попередньої. Через це вона думає повільніше, частіше помиляється, а протягом дня накопичується відчуття розумової втоми.

Що показали експерименти

Поняття залишку уваги запропонувала дослідниця менеджменту Софі Лерой. У її дослідженні 2009 року учасники в імітації робочої ситуації мали перейти від одного завдання до іншого. Тим, хто не встиг закінчити першу справу, було важко відірвати від неї увагу, і з наступним завданням вони впоралися гірше2.

Цікавіше інше: саме лише завершення справи не завжди прибирало цей ефект. Значення мало те, чи відчувала людина, що справу для себе закрито. Інколи таке відчуття з’являлося завдяки обмеженому часу, який змушував відпустити попередню мету.

Пізніше Лерой разом із колегою Терезою Ґломб перевірила, як цьому зарадити. Коли людину переривають і вона знає, що доведеться повернутися до справи під тиском часу, залишок уваги посилюється. Але якщо перед перемиканням вона коротко записує, на чому зупинилася і що робитиме далі, залишку стає менше, а з новим завданням вона працює не гірше3. Ці дослідження проводилися переважно в лабораторних умовах, тому в реальному житті ефект може бути іншим.

Чому незавершені справи тиснуть

Мозок утримує поточні цілі в робочій пам’яті, а її обсяг обмежений. Коли кілька цілей лишаються напівактивними, вони заважають одна одній, як забагато відкритих програм на комп’ютері з невеликою пам’яттю. Про те, як це виглядає в повсякденні, ми докладніше писали в статті про когнітивне перевантаження.

До цього додається ефект Зейгарнік: незакінчені справи довше лишаються в пам’яті й думках, ніж закінчені. Тому день із десятьма розпочатими й жодною завершеною справою створює фонове напруження, яке мозок сприймає як невирішену вимогу. Треверс пов’язує таке напруження з тривогою, втомою від рішень і з часом з вигоранням, хоча це радше пояснення автора, ніж окремо доведений причинний зв’язок.

Це не лінь

Перші хвилини після переходу до нової справи часто минають у тумані: важко зосередитися, думки розбігаються. Саме так проявляється залишок уваги, і його легко сплутати з лінню чи безвольністю1.

Люди різняться тим, як швидко вони відпускають попередню справу. На це можуть впливати риси особистості, зокрема сумлінність і схильність до тривоги. Парадоксально, але найвразливішими часто є ті, хто глибоко занурюється в роботу: що сильніше людина тримає мету в голові, то дорожче їй обходиться кожне переривання. Тобто вечірня втома після «легкого» дня може свідчити не про брак старанності, а про те, як влаштована увага.

Що можна змінити

Залишок уваги не є незмінною рисою, і на нього впливають звичайні звички. Кілька підходів прямо випливають із описаних досліджень:

  • Закривати справу перед перемиканням. Навіть якщо роботу не завершено, допомагає хвилинний ритуал переходу: записати наступний крок, коротко підсумувати, що вже зроблено, і визначити, коли буде повернення. Це дає мозку змогу відпустити попередню мету.
  • Групувати схожі справи. Пошта у визначені години, дзвінки підряд, а не врозкид. Так зменшується кількість перемикань між різними типами роботи.
  • Залишати довші проміжки без переривань. Короткі уривки часу дають найгірше поєднання: неглибоке занурення і сильний залишок уваги. Комусь у цьому допомагає техніка Помодоро, яка ділить день на зосереджені відрізки.
  • Зменшувати зовнішні переривання. Вимкнені сповіщення, режим фокусування на телефоні чи просто закриті двері прибирають частину непотрібних перемикань.

Не в кожного є змога керувати своїм графіком: батьки маленьких дітей, люди на чергуваннях чи в службах підтримки живуть у постійних перериваннях не з власного вибору. Для них корисніше не боротися з кожним перемиканням, а просто знати, звідки береться втома, і давати собі справжній відпочинок, про який ми писали в статті «Парадокс перерв». Відчуття, що голова «застрягла» після зміни справи, не означає браку дисципліни. Воно означає, що мозок працює так, як він влаштований.

Стаття була цікавою?

Оцініть цю статтю!

Середній рейтинг 5 / 5. Кількість голосів: 1

Ще немає голосів. Будьте першими!

Дякуємо! Якщо було корисно...

Поділіться, будь ласка, в соцмережах!

Шкода, що стаття вам не сподобалась...

Дозвольте нам її покращити!

Розкажіть, будь ласка, що ми можемо виправити

  1. https://www.psychologytoday.com/us/blog/social-instincts/202604/the-habit-you-dont-realize-is-hurting-your-productivity [↩] [↩]
  2. https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S0749597809000399 [↩]
  3. https://www.washington.edu/news/2018/01/16/task-interrupted-a-plan-for-returning-helps-you-move-on/ [↩]