Дослідження показують, що плач може покращити ваш терапевтичний досвід.

Ключові моменти

  • Нещодавні дослідження зосереджені на впливі плачу під час терапевтичних сесій.
  • Люди, які плачуть, часто повідомляють, що відчувають прогрес.
  • Плач також може зміцнити зв’язок між вами й вашим терапевтом.
  • Тим, хто часто відчуває невпевненість у стосунках, плач може допомогти відчути, що їх визнають і розуміють.

Уявіть собі такий поширений сценарій терапії: ви ділитеся глибоко особистими почуттями або говорите про те, про що ніколи раніше не згадували, і раптом відчуваєте, що починаєте плакати. Ви можете дозволити сльозам текти, а можете намагатися стримувати їх, але вони все одно потечуть. Що відбувається далі? Часто, коли випускаєш сльози, відчуваєш полегшення, хоча іноді це може бути й не так. Якщо ви коли-небудь відчували бажання вибачитися за те, що розплакалися під час сесії, ви не самотні.

Психотерапевти чують багато вибачень за сльози, але так вибачення зовсім не обовʼязкові. Насправді терапевти часто відчувають себе глибоко зворушеними, коли клієнт плаче. Це свідчить про сміливість і довіру. Більше того, дослідження підтверджують, що плач може бути корисним у терапії, приводячи до значущих і позитивних результатів.1

У цьому дослідженні вчені розширили попередні висновки, які пов’язували емоційний прогрес у терапії з такими факторами, як стиль прив’язаності пацієнта та його стосунки з терапевтом. Вони особливо зосередилися на тому, як плач впливає на результати терапії. Зокрема, вони виявили, що люди, які плакали під час терапевтичних сесій, як правило, відчували себе ближче до своїх психотерапевтів, а також відчували спокій, втіху або співпереживання під час процесу. Ці люди часто відчували, що просуваються до своїх терапевтичних цілей.

Більше того, дослідження показало, що навіть після врахування якості стосунків між терапевтом і клієнтом, плач все одно корелював зі сприйняттям прогресу в терапії. Особливо це стосувалося тих, хто відчував визнання з боку терапевта або вважав, що терапевт реагує на нього з емпатією.

Цікаво, що дослідження також виявило зв’язок між незахищеними стилями прив’язаності та змішаним ставленням до плачу. Люди з ненадійною прив’язаністю часто відчували себе незручно або шкодували про те, що плачуть, і, як правило, тримали свої причини плачу при собі. Однак, якщо ці люди відчували, що терапевт підтримує їх після того, як вони заплакали, вони повідомляли про значний терапевтичний прогрес.

Таким чином, дослідження припускає, що хоча люди з ненадійною прив’язаністю можуть мати більше труднощів з вираженням емоцій через сльози, це все одно може призвести до значних поліпшень у терапії. Це вказує на складну, але в кінцевому підсумку корисну роль, яку емоційне вираження відіграє в терапевтичному процесі.

Дослідники зауважили, що дизайн дослідження не дозволяє зробити остаточні висновки про те, чи плач безпосередньо викликає позитивні зміни в психотерапії. Однак вони звернули увагу на інші дослідження, які підкреслюють важливість емоційних переживань у терапії. Це спонукає терапевтів активно підтримувати своїх клієнтів в емоційні моменти й вступати в більш глибокі дискусії про ці переживання. Я повністю погоджуюся з таким підходом. Якщо ви відчуваєте, що плачете під час психотерапії, пам’ятайте, що це нормальна, важлива і здорова реакція. Ваші сльози цінні, і ви заслуговуєте на те, щоб їх визнав хтось, хто піклується про вас і поважає вас, хто розуміє, що не потрібно вибачатися за прояв своїх емоцій.

За матеріалами psychologytoday.com

Перевірено редакцією Психологер

Стаття була цікавою?

Оцініть цю статтю!

Середній рейтинг 0 / 5. Кількість голосів: 0

Ще немає голосів. Будьте першими!

Дякуємо! Якщо було корисно...

Поділіться, будь ласка, в соцмережах!

Шкода, що стаття вам не сподобалась...

Дозвольте нам її покращити!

Розкажіть, будь ласка, що ми можемо виправити

  1. https://psycnet.apa.org/record/2024-71457-001 []

В категорії:

З тегом: