Чи може пліснява бути причиною психічних розладів?

Стрес, життєві випробування та хімічний дисбаланс традиційно вважаються основними чинниками психічних розладів. Але можливо, що існує ще один прихований ворог — токсична пліснява, яка ймовірно може викликати як фізичні, так і психічні проблеми. Розуміння цього зв’язку може допомогти мільйонам людей знайти справжню причину своїх симптомів.

Що таке токсична пліснява і чому вона небезпечна?

Токсична пліснява — це не просто естетична проблема чи алерген. Це серйозний стан, викликаний летючими токсинами, які пліснява виділяє у повітря. На відміну від алергії, де симптоми схожі на сезонний риніт, токсична пліснява провокує хронічну запальну реакцію організму (CIRS). Особливо вразливі до неї близько 25% людей, які мають генетичну схильність, що заважає організму виводити біотоксини.¹

Саме тому, в одній родині, наприклад, лише одна людина може страждати від наслідків токсичної плісняви, хоча всі живуть в одному середовищі. Така генетична вразливість і є причиною, чому лікарі часто не враховують токсичну плісняву в діагностиці, що ускладнює виявлення та лікування.

Мікотоксини, які виділяє чорна пліснява, здатні викликати запалення в гіпокампі — ключовій ділянці мозку, відповідальній за пам’ять. Це також може знизити здатність мозку генерувати нові клітини. Дослідження 2020 року показали², що внаслідок впливу плісняви кровообіг у передфронтальній корі мозку суттєво знижується, що пояснює когнітивні й емоційні порушення.

Деякі дослідження навіть пов’язують вплив мікотоксинів із ризиком розвитку хвороби Альцгеймера.³⁴

Чому проблема плісняви стала настільки поширеною?

Будівельні матеріали, які активно використовуються сьогодні, такі як гіпсокартон, стали ідеальним середовищем для росту плісняви після навіть мінімальних пошкоджень водою. У минулому ці матеріали не використовувались, тому проблема не була такою масштабною. Ще одна причина — сучасні енергоощадні будинки. Вони погано вентилюються, а токсичні випари залишаються у приміщенні, завдаючи шкоди здоров’ю мешканців.

Чи справді пліснява може викликати депресію?

Залежно від того, з яким медичним фахівцем ви спілкуєтеся, пліснява може становити значний ризик для психічного здоров’я або практично не становити жодного ризику.

Багато фахівців з холістичної та інтегративної медицини вважають, що токсичність цвілі може бути причиною деяких випадків депресії:

• депресія
• хронічна втома
• подразнений кишківник
• непереносимість гістаміну

На противагу цьому, традиційна медицина не визнає такого зв’язку. Але традиційні лікарі визнають плісняву важливою причиною алергії та респіраторних захворювань у вразливих груп населення.

Більшість рецензованих опублікованих досліджень про плісняву стосуються її впливу на дихальну систему. Досліджень токсичності плісняви досить мало.

У найбільшому дослідженні⁵, яке вивчало зв’язок між пліснявою та настроєм, взяли участь 5 882 дорослих з 2 982 домогосподарств, що мешкали у восьми європейських містах.

Дослідники виявили, що люди, які жили в будинках з пліснявою, на 34%-44% частіше страждали від депресії, ніж ті, хто не жив у будинках з пліснявою. Навіть після врахування інших важливих факторів.

Результати здивували навіть дослідників, які мали на меті спростувати зв’язок між пліснявою та депресією – висновок, до якого дійшли кілька менших досліджень.

Вони вважали, що як тільки статистично врахують такі фактори, як скупченість і відчуття втрати контролю над своїм оточенням, зв’язок між пліснявою і депресією зникне. Але висновки виявилися сильними.

Вважається, що токсичність плісняви сприяє виникненню широкого спектру симптомів психічного здоров’я, включаючи затуманення свідомості, тривожність або труднощі з концентрацією уваги.

Дослідження, проведене в 2013 році⁶, виявило зв’язок між токсичністю плісняви та синдромом хронічної втоми (СХВ).

Результати дослідження показують, що зі 112 учасників з СХВ 93% мали один мікотоксин, присутній в сечі. Майже 30% мали два або більше мікотоксинів.

У 2016 році доктор Джозеф Піццорно, провідний експерт з інтегративної медицини, написав редакційну статтю⁷, що складається з двох частин, на тему токсичності плісняви.

У статті Піццорно пише, що «очевидно, що існує частина населення, розмір якої наразі невідомий, яка зазнає неврологічних та/або імунологічних ушкоджень від токсичності плісняви».

Проте в огляді 2017 року⁸, присвяченому токсичності плісняви, зроблено зовсім інший висновок: немає жодних доказів зв’язку між впливом плісняви та аутоімунними захворюваннями. Вони звинувачують страх перед пліснявою як «медіа-галас».

Автори пишуть: «Немає жодних наукових доказів того, що вплив видимої чорної плісняви в квартирах і будинках може призвести до нечітких і суб’єктивних симптомів втрати пам’яті, нездатності зосередитися, втоми і головного болю, про які повідомляли люди, які помилково вважали, що страждають від “мікотоксикозу”».

Симптоми, які можуть свідчити про токсичну плісняву

Пліснява проявляється через цілий спектр симптомів, від фізичних до психічних, через що її легко сплутати з іншими захворюваннями. Ось кілька характерних ознак:

1. Постійна втома і слабкість.
2. Біль у м’язах, судоми, незвичайні відчуття болю.
3. Головний біль, чутливість до світла, розмитий зір.
4. Проблеми з диханням: кашель, нежить, задишка.
5. Біль у животі, діарея.
6. Ранкова скутість у суглобах.
7. Погіршення пам’яті, труднощі з концентрацією.
8. Емоційна нестабільність: перепади настрою, тривожність, депресія.
9. Нічна пітливість, порушення терморегуляції.
10. Оніміння, поколювання, відчуття металевого присмаку.

Ці симптоми можуть нагадувати хронічну втому, фіброміалгію, синдром подразненого кишечника, розсіяний склероз або навіть ускладнення після хвороби Лайма. Якщо жодне лікування не дає результатів, варто перевірити ваш простір на наявність плісняви.

Що робити, якщо токсичну плісняву виявлено?

Перший і найважливіший крок — повністю усунути контакт із пліснявою. Це означає переїзд або якісну санацію приміщення.

Самостійне видалення плісняви. Ви можете спробувати усунути плісняву самостійно, але для довготривалого результату важливо з’ясувати причину її появи. Найпоширеніші причини:

• Протікаючі труби
• Пошкоджений дах
• Погана ізоляція

Контроль вологості. Використовуйте осушувачі повітря та витяжні вентилятори, особливо у ванній кімнаті та кухні, щоб зменшити рівень вологості.

Професійна перевірка та видалення плісняви. Залучіть фахівців для перевірки будинку на наявність плісняви. Вони можуть виявити проблемні місця, провести очищення та застосувати засоби для запобігання повторному росту.

Навіть після усунення плісняви в будинку, токсини можуть залишатися в організмі, і їх виведення потребує часу.

Тестування на мікотоксини в сечі. Цей лабораторний тест дозволяє визначити, чи є в організмі токсини плісняви.

Тестування дому на мікотоксини. Навіть невеликий запах цвілі може бути сигналом.Медичні аналізи на наявність токсинів плісняви в організмі.

SPECT-сканування мозку, для виявлення пошкоджень.

Лікування передбачає кілька етапів:

1. Сорбенти, такі як активоване вугілля або біла глина, допомагають вивести токсини з організму.
2. Пробіотики допоможуть відновлюють мікрофлору кишечника.
3. У важких випадках додають протигрибкові препарати.

Процес лікування тривалий, оскільки активізація токсинів під час їх виведення може тимчасово посилити симптоми. У книзі «Mold and Mycotoxins: Diagnosis and Treatment 2016» автор Ніл Натан докладно описує підходи до діагностики та лікування цієї складної проблеми.

Висновок

Токсична пліснява — можливий прихований ворог, якого важко виявити, але якого варто перемогти, навіть якщо наразі немає повної впевненості у його впливі на психічний стан людей, які піддаються його впливу. Якщо ви підозрюєте, що проблема може бути у вашому середовищі, не зволікайте. Ваше здоров’я — у ваших руках.

За матеріалами: psychologytoday.com, amenclinics.com та psychcentral.com

Перевірено редакцією Психологер

1. https://www.psychologytoday.com/intl/blog/holistic-psychiatry/201708/mold-toxicity-a-common-cause-of-psychiatric-symptoms [↩]
2. https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S0889159119303010?fbclid=IwAR1ofeyBUr7uwtcKfuC4trG1FUkgoDKYXAc_0ikBi8xAbpbft1gHluFcC4s [↩]
3. https://www.nature.com/articles/srep15015 [↩]
4. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4789584/ [↩]
5. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4898283/ [↩]
6. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC3705282/ [↩]
7. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC4982651/ [↩]
8. https://link.springer.com/article/10.1007/s12016-017-8601-z [↩]