Подруга розповідає, що її не взяли на роботу, про яку вона мріяла. А в тебе саме цього тижня підписали контракт. Більшість людей у такій ситуації промовчать про свою новину або згадають її мимохідь, із вибаченням. Зате якщо в тебе теж нещодавно була відмова, розповісти про неї хочеться одразу. Нове дослідження пояснює, чому так відбувається, і причина виявилася теплішою, ніж можна подумати.

Що перевіряли дослідники

Емілі Прінслу та її колеги з університетів у США, Великій Британії та Італії провели дев’ять досліджень, у яких загалом взяли участь 8229 людей. Учасники обирали з готових відповідей, писали власні, а ще дослідники проаналізували 473 справжні розмови пар незнайомців. Ситуації стосувалися роботи, здоров’я, грошей, а співрозмовниками були і знайомі, і близькі, і начальники1.

Основна закономірність очікувана: люди зазвичай відповідають подібним. На розповідь про успіх частіше діляться своїм успіхом, на невдачу своєю невдачею. Але всередині цієї закономірності знайшлися дві асиметрії, яких попередні теорії не передбачали.

Дві асиметрії

Перша: невдачею у відповідь на невдачу люди діляться охочіше, ніж успіхом у відповідь на успіх. Друга: коли результати різні, люди частіше розповідають про свою невдачу після чужого успіху, ніж про свій успіх після чужої невдачі.

Цікаво, що без попередньої розповіді співрозмовника, коли людина просто вирішувала, чим поділитися, переваги невдач над успіхами не було. Тобто справа не в загальній схильності говорити про погане. Вона з’являється саме тоді, коли поруч людина, якій щойно не пощастило.

Почуття іншого

Найпростіше пояснення такої поведінки полягало б у тому, що людина піклується про власний образ: не хоче здаватися хвальком. Але дані вказують в інший бік. Учасники, пояснюючи свій вибір, писали, що хотіли, щоб співрозмовникові стало легше, або не хотіли його поранити. Розповідь про власну невдачу у відповідь на чужу працює як знак: «ти не один, таке трапляється».

На користь цього пояснення є й інші результати. Асиметрії були сильнішими, коли людина симпатизувала співрозмовникові, і коли її власний результат стосувався тієї самої сфери, тобто міг справді підтримати. А от від статусу співрозмовника, наприклад чи це начальник, вони не залежали, хоча саме перед начальником турбота про імідж мала б бути найсильнішою1.

Як люди пом’якшують добру новину

Справа не лише в тому, ділитися чи ні, а й у тому, як саме. Коли людина мала кращий результат, ніж співрозмовник, вона частіше вибачалася за свою новину, відкладала розповідь на потім, пропонувала допомогу або применшувала успіх. Дехто вдавався й до неправди: казав, що ще чекає на відповідь, хоча вже її знав, а один учасник навіть вигадав, що отримав відмову. Автори трактують це як крайню форму тієї самої турботи.

Про те, як надмірні вибачення можуть ставати звичкою і шкодити самій людині, ми писали в статті «Перестаньте вибачатися там, де не треба».

Чи справді це допомагає

Тут дослідження чесно зупиняється. Автори вивчали, як поводяться ті, хто відповідає, але не перевіряли, як їхні слова сприймає людина, якій зараз погано. І самі вказують на можливі пастки. За іншими даними, приховування успіху часто віддаляє людей: коли правда з’ясовується, людина почувається менш близькою й навіть ображеною, бо мовчання сприймається як поблажливість2. А розповідь про власну невдачу у відповідь на чужу інколи звучить як «а от у мене», тобто переводить розмову на себе.

Ще одне обмеження стосується культури. Учасники жили в США, Великій Британії та Канаді, і автори припускають, що в інших культурах ці схеми можуть бути слабшими або, навпаки, сильнішими.

Що з цього можна взяти для себе

З нього випливає кілька спостережень:

  • Бажання промовчати про свою радість поруч із засмученою людиною зазвичай іде від турботи.
  • Власну невдачу варто розповідати так, щоб розмова лишалася про співрозмовника. Коротко, щоб показати «я розумію», а потім повернутися до його переживань. Про те, як слухати й підтримувати без перехоплення розмови, ми писали в статті про змістовні розмови.
  • Добру новину не обов’язково ховати назавжди. Можна дочекатися слушного моменту, коли людина вже не в гострому стані, і розповісти просто, без зайвих вибачень. Мовчання, яке потім розкривається, може поранити більше.
  • Чужий успіх, коли самому погано, не означає, що тебе не зважили. Якщо близька людина не розповіла одразу про свою радість, можливо, вона просто берегла твої почуття.

Ці спостереження особливо важливі в дружбі, де успіхи й невдачі чергуються роками. Відвертість в обидва боки, і про добре, і про погане, належить до звичок, які зберігають дружбу на роки. Дослідження показує, що люди частіше, ніж здається, думають у розмові не про себе, а про того, хто поруч.

Стаття була цікавою?

Оцініть цю статтю!

Середній рейтинг 0 / 5. Кількість голосів: 0

Ще немає голосів. Будьте першими!

Дякуємо! Якщо було корисно...

Поділіться, будь ласка, в соцмережах!

Шкода, що стаття вам не сподобалась...

Дозвольте нам її покращити!

Розкажіть, будь ласка, що ми можемо виправити

  1. https://doi.org/10.1016/j.obhdp.2026.104474 [↩] [↩]
  2. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/32804520/ [↩]

Categorized in: