У TikTok уже кілька років поширюються відео, у яких міленіали намагаються замовити каву, а молодий касир відповідає мовчазним поглядом, жестами в бік меню й зітханням. Цей сценарій перетворився на жарт, але за ним стоїть реальна тенденція: люди, особливо молоді, справді розмовляють усе менше. Феномен дістав назву «Gen Z stare» — порожній, німий погляд, який замінює вербальну відповідь у ситуаціях, де раніше очікували слів. Дослідження, опубліковане в Perspectives on Psychological Science, підтверджує, що це не просто інтернет-мем, а статистично зафіксоване зниження щоденної мовленнєвої активності1.
Скільки слів ми втрачаємо
Аналіз даних понад 2000 людей показав: американці та жителі кількох інших країн щороку вимовляють приблизно на 300 слів менше, ніж роком раніше. Якщо перевести це в час, ідеться про дві-три хвилини мовлення на день. За період з 2005 до 2019 року загальний обсяг щоденного спілкування скоротився на 28% — і найбільше це падіння зачепило людей молодших за 25 років. Хоча дослідження проводилося до пандемії, у наступні роки тенденція могла лише посилитися.
Що стоїть за «порожнім поглядом»
«Gen Z stare» — це не просто небажання відповідати. Дослідник Кайден Джонс, який уперше системно описав це явище, зазначає, що такий погляд поєднує риси кам’яного обличчя та мовчазного протесту. Він може бути сигналом соціальної критики, відмовою дотримуватися звичних сценаріїв спілкування2. В опитуваннях самі представники покоління Z не дійшли згоди щодо того, що означає цей погляд: для одних це щирість і небажання вдавати, для інших — прояв тривожності або просто звичка, що сформувалася через брак живої розмови.
Викладачі університетів помітили, що після локдаунів у класах стало значно тихіше: студенти рідше відповідають на запитання, довше мовчать, а коли говорять — роблять це коротко. Професор із Університету Алабами, який спостерігав за студентами після повернення до очних занять, відзначив «зростаючу кількість тиші» після власних запитань.
Можливі причини: пандемія, соцмережі, тривожність
Дослідники називають кілька чинників. Перший — втрата практики. У період статевого дозрівання, коли соціальні навички формуються найактивніше, багато підлітків опинилися ізольованими вдома: школа перейшла онлайн, зустрічі з друзями — у месенджери. Через це вони мали менше змоги тренувати зчитування невербальних сигналів, реагувати в реальному часі, вести спонтанні діалоги. В Україні ця тенденція здобула ще більшого впливу: із початком повномасштабного вторгнення, після локдауну, діти вимушені були продовжити навчатися онлайн.
Другий чинник — вплив соціальних медіа. Тривале перебування в середовищі, де спілкування відбувається через текст, емодзі та реакції, змінює звички. За даними інших досліджень, надмірне використання інтернету пов’язане з алекситимією — труднощами в розпізнаванні та вираженні власних емоцій3. Людина може легко написати «я в шоці» з десятком емодзі, але не знає, як передати те саме голосом у розмові.
Третій — соціальна тривожність. Ізоляція під час пандемії спровокувала зростання рівня тривоги та депресії серед студентів. Дослідження 2020 року, опубліковане в Journal of Medical Internet Research, показало, що студенти коледжів під час локдаунів стикалися зі значним погіршенням психічного здоров’я, що згодом вплинуло на їхню готовність вступати в живу комунікацію4.
Чи є в цьому щось загрозливе
З одного боку, зниження кількості сказаних слів саме по собі не є діагнозом. Багато людей свідомо обирають коротші відповіді, і це може бути ознакою автентичності, а не соціальної незграбності. Деякі дослідники припускають, що «Gen Z stare» є формою опору «показовому позитиву» — коли людина відмовляється грати роль ввічливого співрозмовника, якщо не відчуває в цьому потреби.
З іншого боку, якщо людина втрачає здатність або бажання вербалізувати думки в очному спілкуванні, це може впливати на якість стосунків, навчання та роботи. Професор Нью-Йоркського університету Сюзі Велч пов’язує цю поведінку з феноменом «тихого відсторонення» — психологічним дистанціюванням від роботи, коли досягнення перестає бути цінністю. Однак такі зв’язки поки що залишаються гіпотезами, а не доведеними фактами.
Важливо зазначити, що наведене дослідження має обмеження: воно базується на спостережних даних і не дозволяє зробити висновок про причинність. Ми не знаємо, чи саме соціальні мережі змушують людей менше говорити, чи люди, які й так менше говорять, активніше користуються соцмережами. Крім того, вибірка охоплювала переважно американців, тому результати не можна автоматично поширювати на інші культури.
Тим не менше, тенденція до зменшення живого спілкування — реальна, і вона торкається не лише покоління Z, хоча найпомітніше проявляється саме в нього. Як і в будь-яких змін комунікативних звичок, тут є як адаптивні сторони (економія часу, автентичність), так і ризики (збіднення соціальних навичок, посилення ізоляції). Розуміння цього дозволяє подивитися на «порожній погляд» не як на дивацтво, а як на симптом глибших змін у тому, як люди взаємодіють одне з одним.
Шкода, що стаття вам не сподобалась...
Дозвольте нам її покращити!
- https://www.psychologicalscience.org/news/the-gen-z-stare-and-the-decline-of-saying-things-out-loud.html [↩]
- https://en.wikipedia.org/wiki/Gen_Z_stare [↩]
- https://medium.com/@issuesthatmatter/why-gen-z-is-forgetting-how-to-talk-to-people-headphones-phones-and-the-decline-of-social-skills-31a6b1354a57 [↩]
- https://en.wikipedia.org/wiki/Gen_Z_stare#cite_note-14 [↩]
