Двадцять років тому дослідники підрахували, що середньостатистична людина вимовляла приблизно 16 тисяч слів на день — це приблизно дорівнює обсягу тексту п’єси Вільяма Шекспіра «Сон літньої ночі». Нове дослідження показало, що сьогодні ця цифра знизилася до 12 700 слів на день. За рік це означає «втрату» майже 120 тисяч слів — приблизно стільки містить роман Джейн Остін «Гордість і упередження». Найпомітніше ця тенденція проявляється серед молоді до 25 років: у середньому кожне нове покоління цієї вікової групи говорить ще на 451 слово менше щодня, ніж попереднє.1
Автор дослідження, соціальний психолог Матіас Мехл з Університету Аризони, вважає, що однією з причин може бути зникнення так званих мікровзаємодій — коротких повсякденних розмов із незнайомими людьми. Ми дедалі рідше запитуємо дорогу, перекидаємося кількома словами з касиром або спілкуємося із сусідами.
Джерело:2
Для спостереження за реальним мовленням науковці використовували метод Electronically Activated Recorder (EAR). Це невеликий пристрій, який автоматично записує 30 секунд звуку кожні 12 хвилин протягом дня. Такий підхід дозволяє отримати максимально природний «звуковий зріз» повсякденного життя без втручання в поведінку людей. Хоча EAR не може зафіксувати думки чи внутрішні переживання, він дає об’єктивне уявлення про те, як люди насправді спілкуються.
За допомогою EAR було зроблено й низку інших цікавих відкриттів:
- у дітей з астмою симптоми, зокрема хрипи, частіше посилювалися під час сімейних конфліктів;
- партнери жінок із раком молочної залози рідко говорили про саму хворобу, здебільшого обмежуючись організаційними питаннями;
- люди з ревматоїдним артритом або онкологічними захворюваннями, які часто лаялися в присутності інших, отримували менше емоційної підтримки та частіше повідомляли про посилення симптомів депресії;
- часте позіхання саме по собі не виявилося ознакою негативного емоційного стану.
Чому ж ми говоримо дедалі менше? Співавторка дослідження Валерія Пфайфер припускає, що значну частину живого спілкування замінили цифрові повідомлення. Це не обов’язково погано: листування допомагає підтримувати стосунки навіть на великих відстанях. Психолог здоров’я Джошуа Сміт із Ohio State University також припускає, що сучасні люди просто стали економніше використовувати слова й більше зосереджуються на важливих розмовах.
Втім, Матіас Мехл звертає увагу і на можливі ризики. У книзі Once Upon a Stranger психологиня Гілліан Сендстром показує, що навіть короткі розмови з незнайомими людьми можуть покращувати настрій, допомагати дізнаватися нове та підвищувати задоволеність життям. Якщо таких випадкових контактів стає менше, суспільство ризикує стати більш ізольованим і менш довірливим.
Журналістка Шайла Лав, яка випробувала EAR на собі, розповідає, що записи допомогли їй подивитися на власне спілкування збоку. Вона помітила, що на робочих дзвінках звучала значно офіційніше, ніж уявляла, почула нетерплячість у голосі під час розмов із матір’ю та, навпаки, відчула особливу легкість і невимушеність у спілкуванні зі своїм партнером.
Дослідники наголошують, що жива розмова — це набагато більше, ніж просто слова. Вона включає жести, міміку, інтонацію та миттєву реакцію співрозмовника — усе те, чого не можуть повністю передати текстові повідомлення чи навіть телефонні дзвінки. Усне мовлення швидкоплинне: сказані слова неможливо відредагувати або повернути назад.
Тому скорочення живого спілкування може бути не просто цікавою статистикою, а ознакою глибших змін у суспільстві. Дослідження свідчать, що якість повсякденних соціальних контактів безпосередньо пов’язана з психічним здоров’ям, емоційним благополуччям і міцністю наших стосунків. Саме тому навіть короткі розмови, які здаються незначними, можуть мати набагато більшу цінність, ніж ми звикли думати.
