Індикатор типів Маєрс-Бріггс (MBTI) — один із найпоширеніших тестів особистості у світі. Його пройшли близько 50 мільйонів людей, а 89% компаній зі списку Fortune 100 використовували його для оцінки персоналу. Люди вказують свій тип у профілях Tinder, а кілька років тому інвестори виділили 1 мільйон доларів на додаток для знайомств на основі MBTI. Водночас психологи майже одностайні: тест не має наукової цінності1.
Чому MBTI не витримує критики
Тест створили під час Другої світової війни американка Кетрін Бріггс та її донька Ізабель Маєрс, натхненні книгою Карла Юнга «Психологічні типи» 1921 року. Вони розробили 93 запитання, наприклад: «Ви більше реалістичні чи умоглядні?». За результатами людину відносять до однієї з 16 категорій із привабливими назвами: «логічний прагматик» або «проникливий візіонер».
Психологи неодноразово вказували, що MBTI має мінімальну прогностичну здатність, спирається на застарілу теорію та є ненадійним: повторне проходження тесту часто дає інші результати. Ще одна проблема — 16 категорій суперечать сучасним уявленням про особистість. Більшість дослідників сходяться на тому, що її можна описати п’ятьма рисами — Великою п’ятіркою: екстраверсія, доброзичливість, сумлінність, відкритість до досвіду та нейротизм. Кожна риса є континуумом, тож людина може мати будь-який рівень вираженості.
У 2024 році журнал Scientific American порівняв MBTI-стильний тест, Велику п’ятірку та астрологічні знаки за здатністю передбачати 37 життєвих показників — від кількості близьких друзів до задоволеності життям. Велика п’ятірка виявилася приблизно вдвічі точнішою за MBTI. Точність MBTI опинилася посередині між наукою та астрологією. Астрологічні знаки взагалі не показали жодної прогностичної сили2.
Привабливість категорій
Якщо тест такий ненадійний, чому він залишається популярним? Відповідь криється в психології соціальної ідентичності. Люди прагнуть самовизначення, і соціальні групи його забезпечують. Нас приваблюють спільноти, які водночас забезпечують відчуття зв’язку з подібними до нас і відмінності від інших. Це явище соціальна психологиня Мерилін Брюер назвала «оптимальною виразністю».
Тести на кшталт MBTI діють як «сортувальний капелюх» із Гаррі Поттера: вони розподіляють людей на групи. Кожна категорія має привабливу назву та асоціюється з відомими особистостями — наприклад, ISFP із Бобом Діланом і Ріанною, або ENTJ зі Стівом Джобсом і Маргарет Тетчер. Це дає людині готову соціальну ідентичність, яку можна використовувати в професійному чи особистому житті.
Експерименти 1970-х років підтверджують схильність швидко формувати групову ідентичність. Учасників випадково розподіляли по групах на основі сумнівних критеріїв — наприклад, здатності оцінювати кількість точок на зображенні. За лічені хвилини вони починали віддавати перевагу членам своєї групи та дискримінувати «чужих».
Ризики категоризації
Коли ми використовуємо тести, що нав’язують категорії, ми ризикуємо перебільшувати відмінності між групами та схожість усередині них. У випадку раси чи статі це називають стереотипізацією. Коли консультанти роблять те саме в компаніях, вони експлуатують ці соціально-психологічні механізми задля прибутку.
Категоризація може мати реальні наслідки. Рішення про найм, підвищення або навіть шлюб можуть ґрунтуватися на хибних припущеннях, пов’язаних із типом особистості. Автори дослідження зазначають: навіть у випадку MBTI використання категорій — найслабше застосування тесту, яке за корисністю приблизно дорівнює астрології.
Організаціям варто створювати інші, змістовніші соціальні ідентичності для формування відчуття приналежності. А людині, яка хоче зрозуміти власну особистість або ухвалити важливе рішення, варто звернутися до науково обґрунтованих інструментів, як-от Велика п’ятірка, а не покладатися на вигадані категорії.
Шкода, що стаття вам не сподобалась...
Дозвольте нам її покращити!
