Наприклад, ви дізналися, що ваш партнер таємно листується з колишнім або переглядає анкети на сайтах знайомств. Швидше за все, ви сприймете це як порушення довіри. А тепер уявіть, що так само робите ви самі. Чи знайдете ви для себе виправдання? Дослідження показують, що люди схильні оцінювати власну невірність значно м’якше, ніж аналогічну поведінку партнера. Це явище отримало назву «романтичне лицемірство».
Психологи Ешлі Томпсон і Люсія О’Салліван провели опитування серед 810 дорослих учасників, щоб з’ясувати, як люди оцінюють різні форми невірності — залежно від того, хто її вчиняє: вони самі чи їхній партнер1.
Чотири категорії невірності
Дослідники розділили поведінку, яка може вважатися зрадою, на чотири групи.
- До сексуальної/явної увійшли фізичні контакти, як-от оральний секс або статевий акт.
- Технологічна/онлайн-поведінка охоплювала листування, перегляд сайтів знайомств і вебкамерну мастурбацію.
- Романтична/емоційна категорія включала прояви романтичного інтересу, спільні вечері, обмін секретами та емоційну підтримку.
- Нарешті, самотня поведінка — те, що людина робить наодинці, наприклад мастурбація або перегляд порнографії.
Виявилося, що учасники дослідження по-різному оцінювали одні й ті самі дії залежно від того, хто їх виконував. Власну поведінку вони вважали більш прийнятною, ніж поведінку партнера, — але лише в певних категоріях.
Де проявляється лицемірство
Найбільші розбіжності в оцінках спостерігалися в категоріях емоційної/романтичної та технологічної/онлайн-поведінки. Люди виправдовували власні емоційні зв’язки та онлайн-активність, але засуджували такі самі дії партнера. Водночас у категоріях сексуальної/явної та самотньої поведінки таких відмінностей не виявили — тут оцінки були однаково суворими незалежно від того, хто вчиняв дію.
Чимало учасників зізналися, що самі були невірними, особливо в емоційній та онлайн-сферах. Це узгоджується з тим, що психологи називають упередженням актора — спостерігача: власні провини ми пояснюємо зовнішніми обставинами («я був у складній ситуації»), а чужі — внутрішніми рисами («він просто невірний тип»).
Чому це важливо для стосунків
Неоднозначні дії — наприклад, флірт у соцмережах або емоційна близькість із колегою — можуть по-різному трактуватися партнерами. Те, що один вважає невинним спілкуванням, інший може сприйняти як зраду. Дослідження Томпсон і О’Салліван підкреслює, що такі розбіжності нерідко виникають через несвідоме бажання зберегти позитивний образ себе: ми применшуємо власну неоднозначну поведінку, але не робимо цього для партнера.
Цікаво, що самотня поведінка (мастурбація, перегляд порно) не вважалася серйозним порушенням моногамних очікувань, хоча багато учасників визнали її неприємною або небажаною. Для деяких пар це може стати приводом переглянути стосунки.
Автори дослідження наголошують: щоб уникнути непорозумінь, варто обговорювати очікування щодо вірності на ранніх етапах стосунків. Відкрита розмова про те, які дії вважаються прийнятними, а які — ні, допомагає сформувати спільне розуміння кордонів і запобігти конфліктам. Здорові довготривалі стосунки тримаються на взаємній повазі, любові та зобов’язаннях, але починаються з чіткої комунікації.
- https://www.psychologytoday.com/us/blog/why-bad-looks-good/202610/romantic-hypocrisy-perceiving-and-practicing-fidelity [↩]
