Підлітковий вік — це складний час, коли діти шукають підтримки і розуміння від дорослих. Але що відбувається, якщо вдома вони стикаються з емоційним тиском, байдужістю чи навіть із приниженнями? Недавнє дослідження Центру контролю та профілактики захворювань США (CDC) виявило, що саме домашні проблеми часто стають головним джерелом стресу і травми для підлітків.1
Дослідження показало, що 61% підлітків стикаються з емоційним насильством вдома — їх ображають або принижують батьки. Ще 28% живуть із батьками, які страждають від депресії, тривожності чи інших психічних розладів.
Читайте також: Чи заразна депресія?
Підлітки хочуть говорити з батьками, але часто не можуть цього зробити. Проект “Записки на стікерах” (Post-it Note), де підлітки анонімно висловлюють свої емоції, показав багато спільних переживань. Ось лише кілька з них:
- “Я хотів би, щоб дорослі були емоційно зрілішими, ніж діти навколо них.”
- “Ваша критика і порівняння вбивають бажання щось обговорювати.”
- “Не перекладайте проблеми на мене. Я ваша дитина, а не ваш терапевт.”
- “Я відчуваю себе тягарем, розчаруванням і невдахою.”
- “Мене не чують і вважають, що я драматизую, коли я кажу правду.”
- «Я відчуваю, що не можу говорити з батьком про те, що я відчуваю до нього, тому що він сприймає все дуже близько до серця і він такий войовничий. Я не хочу, щоб наші стосунки страждали»
- «Я хочу, щоб вони не брехали мені і один одному».
- «Мені просто потрібно, щоб дорослі вислухали мене і сприймали мої емоції серйозно».
Ці слова боляче читати, але вони дають зрозуміти одну важливу річ: підлітки потребують емоційно стабільних і слухаючих батьків.
Як емоційна реактивність батьків впливає на дітей
Емоційна реактивність — це коли батьки реагують на ситуацію, не контролюючи свої емоції. Стрес, невирішені травми дитинства чи перевтома можуть робити батьків надмірно реактивними. В результаті діти не відчувають себе в безпеці поруч із ними.
Дослідження CDC також показало, що 65% підлітків, які відчувають постійну печаль або безнадійність, пережили одну або більше категорій ранньої життєвої травми. Іншими словами, те, що відбувається вдома, значною мірою визначає психічний стан підлітка.
Що можуть зробити батьки?
Щоб допомогти своїм дітям, батьки мають спочатку подбати про себе. Ось кілька порад:
1. Стабілізуйте себе
Ваш емоційний стан впливає на атмосферу в домі. Якщо ви перевантажені, почніть з аналізу власних переживань. Запитайте себе:
- Чого мені бракувало у стосунках із моїми батьками?
- Як це може впливати на мою реакцію на дитину?
Це допоможе вам зрозуміти власні травми і зменшити емоційну реактивність.
2. Слухайте без осуду
Підлітки часто бояться відкриватися через страх бути засудженими. Дозвольте їм висловлюватися, не перебиваючи і не реагуючи гнівом. Фрази на кшталт “Я чую тебе” або “Це важливо, дякую, що поділився” зміцнюють довіру.
3. Не переносіть свій стрес на дітей
Ваші проблеми — це ваші проблеми. Якщо ви відчуваєте напругу, знайдіть способи з нею впоратися, не залучаючи дітей. Практики дихання, фізична активність чи розмова з друзями можуть допомогти впоратися зі стресом. Візит до психотерапевта – мабуть, найкраще, що можна тут порадити.
4. Будьте джерелом підтримки
Підлітки хочуть знати, що вони важливі і мають значення, навіть якщо роблять помилки. Замість осуду запитайте: “Чим я можу тобі допомогти?” або “Що ти зараз відчуваєш?”. Не поспішайте з порадами, якщо їх у вас не просять.
Діти й батьки — це зв’язана система. Допомагаючи собі, ви автоматично покращуєте стосунки з дітьми. Головне — визнати, що ваші емоції мають прямий вплив на психічний стан вашої дитини.
Важливе застереження! Не звинувачуйте себе. Можливо, ви не завжди були тим батьком чи матірʼю, що потребували ваші діти. Але це можна змінити. Почніть із розуміння себе, вивчення своїх тригерів і створення середовища, в якому ваші діти будуть почуватися в безпеці та прийнятими.
“Ти потрібен тут. Ти важливий. Я тут для тебе.” Ці слова і дії можуть змінити життя вашого підлітка.
За матеріалами psychologytoday.com
