Що таке позитивна психотерапія (ППТ)?

Позитивна психотерапія (не плутати із позитивною психологією) — це спеціальний спосіб лікування психічних проблем, створений Носсратом Пезешкіаном у 70-80-х роках минулого століття. Спочатку цей метод називався “диференційний аналіз”, але потім був перейменований у “позитивну психотерапію”, коли Пезешкіан видав свою книгу у 1977 році.

Ця терапія допомагає людям виявити й розвивати їхні здібності та сильні сторони. Вона поєднує в собі кілька підходів, таких як гуманістичний погляд на людську природу, розуміння психологічних розладів, врахування сімейного та культурного контексту, а також практичні методи самодопомоги. Терапія включає п’ятиступеневий процес, який використовує різні техніки лікування (далі про це детальніше).

Термін “позитивний”, який походить від латинського “positum”, що означає фактичний або даний, був використаний Пезешкіаном, щоб підкреслити, що проблеми психічного здоров’я — це не єдине “фактичне”, що стосується людини, яка звертається за допомогою, і що кожна людина має риси, необхідні для конструктивного вирішення конфліктів.

Позитивна психотерапія фокусується на розумінні конфліктів та використанні особистих ресурсів. Цей метод базується на досвіді з більш ніж двадцяти різних культур і є гнучким, поєднуючи структуровані та аналітичні техніки для допомоги людям краще зрозуміти себе та вирішити свої проблеми.

Хоча позитивна психологія схожа за назвою, ці два підходи відрізняються. Позитивна психологія, розроблена Мартіном Селігманом, є більш західним підходом, який визнає існування та вплив негативного досвіду і травм без їх позитивного переосмислення.

Хто створив позитивну психотерапію?

Доктор Носсрат Пезешкіан, засновник позитивної психотерапії, був німецьким лікарем-психіатром і неврологом, що народився в Ірані. У кінці 1960-х та на початку 1970-х років, він отримав натхнення від багатьох джерел та особистостей:

  • Час, коли він жив, був сповнений ідей гуманістичної психології, що впливало на його думки.
  • Він спілкувався з відомими психотерапевтами та психіатрами, такими як Віктор Франкл і Якоб Морено, які допомогли йому сформувати свої погляди.
  • Пезешкіан захоплювався гуманістичними та інтегративними цінностями Віри Бахаї.
  • Його спонукали до розвитку нового підходу протиріччя між психоаналітиками та поведінковими терапевтами в Німеччині та його бажання знайти спільну мову між ними.
  • Він також здійснював широкі транскультуральні спостереження, шукаючи підходи, які були б чутливими до культурних особливостей.
  • Життєвий досвід Пезешкіана глибоко вплинув на формування його метода. Проживаючи в Європі з 1954 року, він стикнувся з відмінностями у поведінці та звичаях між культурами.

Позитивна психотерапія розвивалася через безперервну медичну освіту, досвід роботи з пацієнтами, взаємодію з різними культурами та релігіями, а також різноманітні психотерапевтичні методи. Назви ранніх книг Пезешкіана, таких як “Психотерапія повсякденного життя” та “У пошуках сенсу”, відображають вплив психоаналізу та екзистенціальної психології. Його робота “Позитивна сімейна терапія” підкреслює зв’язок з системною сімейною терапією. Загалом, Пезешкіан написав 29 книг, які внесли значний вклад у розвиток позитивної психотерапії.

Характеристики позитивної психотерапії

ППТ використовує наукові теорії, подібні до інших терапевтичних методів, але має свої унікальні характеристики. Вона поєднує психодинамічні та гуманістичні елементи, створюючи транскультурний підхід до психотерапії. ППТ також використовує інтегративний підхід, який враховує особисті потреби клієнта, принципи салютогенезу (зосередження на факторах, що сприяють здоров’ю), сімейну терапію та інструменти самодопомоги.

Основні характеристики ППТ:

  1. Інтегративна психотерапія. Використовує комбінацію різних психотерапевтичних методів і підходів.
  2. Гуманістичний психодинамічний метод. Зосереджується на розумінні внутрішнього світу клієнта з гуманістичної перспективи.
  3. Цілісна, інтегрована терапевтична система. Об’єднує різні аспекти психотерапії в єдину систему.
  4. Конфліктоцентричний короткостроковий метод. Зосереджується на вирішенні конфліктів у короткостроковій перспективі.
  5. Культурально-чутливий метод. Враховує культурні та соціальні аспекти життя клієнта.
  6. Використання історій, анекдотів та мудростей. Застосовує розповіді та притчі як частину терапевтичного процесу.
  7. Інноваційні інтервенції та техніки. Використовує нові методи та практики для досягнення терапевтичних цілей.
  8. Застосування в різних сферах. ППТ використовується не тільки в психотерапії, а й в інших медичних дисциплінах, консультуванні, освіті, профілактиці, управлінні та тренінгах.

Принципи позитивної психотерапії

Позитивна психотерапія базується на трьох ключових принципах:

  1. Принцип надії. Цей принцип вчить пацієнтів дивитися на свої проблеми й розлади під позитивним кутом. Наприклад, замість сприймати розлад сну як проблему, його можна бачити як здатність бути бадьорим з мінімальною кількістю сну. Депресія розглядається як глибоке переживання та вираження емоцій, а шизофренія — як унікальна здатність перебувати у двох світах одночасно. Ця перспектива допомагає пацієнтам і їхньому оточенню змінити ставлення до проблеми, бачачи в ній не лише виклик, але й можливість для розвитку.
  2. Принцип балансу. За цим принципом усі люди, незалежно від культурних відмінностей, використовують схожі механізми для вирішення проблем. Модель балансу позитивної психотерапії виділяє чотири ключові аспекти життя: фізичне здоров’я, професійні досягнення, міжособистісні стосунки та особисті прагнення та фантазії. Важливо знайти баланс між цими аспектами для загального добробуту.
  3. Принцип консультування. Включає п’ять етапів терапії та самодопомоги. Починаючи зі спостереження та дистанціювання, проходячи через інвентаризацію важливих подій, ситуативне схвалення, вербалізацію невирішених конфліктів та закінчуючи розширенням життєвих цілей. Ці етапи допомагають пацієнтам краще розуміти свої проблеми та знаходити шляхи їх вирішення, зміцнюючи внутрішні ресурси та розвиваючи комунікативні навички.

Підхід позитивної психотерапії

ППТ відрізняється своїм унікальним підходом, зосередженим на мобілізації наявних можливостей та потенціалу самодопомоги, а не лише на усуненні порушень. Вона починається з акценту на можливості розвитку та здібностях осіб, які беруть участь у терапії, підтримуючи ідею Абрагама Маслоу про важливість фокусування на позитивних якостях людей.

Основні аспекти позитивного підходу в ППТ:

  1. Позитивний опис симптомів. Симптоми та розлади розглядаються як реакції на конфлікти. Цей підхід переосмислює хворобу в більш позитивному світлі, дозволяючи пацієнтам розглядати свої симптоми як частину їх цілісності та потенціалу.
  2. Фокус на гуманістичному погляді. ППТ базується на гуманістичному погляді на природу людини, який підкреслює вроджену доброту та потенціал людини. Люди вважаються здатними любити й знати, і через освіту та особистісний розвиток вони можуть розвивати ці здібності.
  3. Позитивний процес. Процес терапії спрямований на зміну перспективи, де увага зосереджується не лише на симптомах, але й на глибшому розумінні конфліктів. Цей підхід також дозволяє визначити “справжнього пацієнта”, який може бути не тільки тим, хто звернувся за допомогою, але й представником його соціального оточення.
  4. Позитивний підхід до хвороби. Хворобу розглядають у позитивному світлі, дозволяючи пацієнтам розуміти потенційну функцію та психодинамічне значення своєї хвороби для себе та оточення. Це допомагає пацієнтам визнавати свої здібності, а не тільки патологію.

Базові та актуальні здібності

Конфлікти, які ми переживаємо щодня, та внутрішні конфлікти, котрі можуть призвести до психологічних розладів або навіть фізичних захворювань, часто ґрунтуються на наших особистих цінностях. Це можуть бути такі поняття, як любов чи справедливість, або ж цінності, як-от організованість, довіра чи терпіння. У позитивній психотерапії ці характеристики називаються “актуальними здібностями”.

Вони відображають наші поведінкові звички, цінності та конфліктні ідеї і є загальними для всіх культур. Кожна людина унікально реагує на ці концепції, які вона освоїла протягом життя, через особистий досвід, культурне та освітнє середовище.

Наприклад, люди можуть по-різному сприймати пунктуальність чи довіру. Розбіжності у сприйнятті актуальних здібностей часто ведуть до конфліктів, але також можуть стати основою для взаємного навчання та розвитку.

Згідно з Пезешкіаном, кожна людина має дві ключові здібності: здатність до любові, яка виражається через емоційні потреби, і здатність до пізнання, яка розвивається через соціальні норми. Здатність до любові проявляється в первинних актуальних здібностях, таких як терпіння, час і довіра. Здатність до пізнання виявляється у вторинних актуальних здібностях, як-от пунктуальність, чистота і впорядкованість.

Ось таблиця первинних та вторинних актуальних здібностей, яка демонструє ці концепції:

Первинні здібності (любов)Вторинні здібності (пізнання)
ТерпінняТочність
НадіяНадійність
Любов/прийняттяСумлінність
ВпевненістьВідкритість та чесність
ЧасВвічливість та доречність
СумнівОхайність
ВіраСправедливість
КонтактністьПрацьовитість/Досягнення
Сексуальність та ніжністьВірність
ДовіраПунктуальність
ЄдністьОрганізованість
МоделюванняОщадливість
Слухняність та дисципліна

Диференціальна аналітична теорія

Пезешкіан розробив “Диференціальну аналітичну теорію” як доповнення до традиційного психоаналізу, що фокусувався на психосексуальних фазах розвитку та конфліктах між Ід та Супер-Его.

Він ставив питання про конкретний зміст, що виникає на ранніх стадіях розвитку, наприклад, про важливість терпіння батьків, розвитку довіри та досвіду любові. Ці “первинні” здібності формуються через поведінку батьків та їхнє моделювання. Такі здібності, як терпіння, довіра, наявність часу, є фундаментальними для розвитку новонародженої дитини, яка потребує тепла, уваги, терпіння та безумовного прийняття для розвитку внутрішньої рівноваги. Вони також допомагають у формуванні взаємовідносин, усвідомленні себе та світу і в адекватному вирішенні конфліктів.

Вторинні актуальні здібності, які охоплюють пунктуальність, чемність, ввічливість, відкритість, справедливість, часто виступають як соціальні норми у вирішенні конфліктів і непорозумінь. Вони мають велике значення в освіті та соціальних взаємодіях, формуючи основу для виховання та врегулювання міжособистісних відносин.

З транскультурного погляду, первинні здібності (любов, довіра і контактність), вище цінуються у східних культурах, тоді як в західних більше акцентуються на вторинних здібностях (організованість, пунктуальність і охайність). Ці культурні відмінності можуть призвести до непорозумінь і конфліктів.

Позитивна психотерапія зосереджується на аналізі конкретного змісту конфліктів, що виникають як тригери емоцій, і на виявленні та обробці внутрішніх і зовнішніх конфліктів, які стають причиною цих емоцій. Такий підхід дозволяє не просто реагувати на симптоми, а звертати увагу на глибші причини, що викликають ці симптоми.

Транскультуральний підхід

Інтеграція транскультуральної перспективи у психотерапію була ключовою для Пезешкіана, який наголошував на її значенні у всіх аспектах позитивної психотерапії. Вона відіграє важливу роль у розумінні та вирішенні питань, пов’язаних з імміграцією, розвитком, взаємодією між представниками різних культур, транскультурними шлюбами та подоланням упереджень.

Включення культурних аспектів у позитивну психотерапію розширило її застосування, роблячи метод ефективним у мультикультурних суспільствах. ППТ викладається і практикується в більш ніж 70 країнах.

Первинне інтерв’ю в позитивній психотерапії

Первинне інтерв’ю в позитивній психотерапії, розроблене Пезешкіаном, є важливим компонентом психодинамічної психотерапії. Воно схоже на медичний огляд у соматичній медицині та має кілька ключових цілей, включно з діагностикою, плануванням терапії, прогнозуванням та висуванням гіпотез. Особливість цього інтерв’ю полягає у його напівструктурованому характері, який дозволяє адаптувати питання залежно від відповідей пацієнта.

Під час первинного інтерв’ю в ППТ терапевт ставить як обов’язкові, так і факультативні запитання, які можуть бути відкритими або закритими, залежно від потреби. Це інтерв’ю є гнучким інструментом, що допомагає терапевту зібрати інформацію для визначення діагнозу, планування лікування, прогнозування та формування робочих гіпотез.

Модель балансу

Модель Балансу в позитивній психотерапії, розроблена Пезешкіаном, є ключовим інструментом для розуміння особистості людини та її повсякденного життя. Ця модель структурує життя людини на чотири основні сфери:

  1. Біологічно-фізична сфера (ФІЗИЧНЕ). Включає фізичну активність та сприйняття, що охоплює їжу, пиття, ніжність, сексуальність, сон, релаксацію, спорт, зовнішній вигляд і одяг.
  2. Раціонально-інтелектуальна сфера (МЕНТАЛЬНЕ). Охоплює професійні досягнення та здібності, такі як робота, домашні обов’язки, освіта, управління фінансами, і т.д.
  3. Соціально-емоційна сфера (ЕМОЦІЙНЕ). Включає відносини та стилі контактів з партнерами, родиною, друзями, соціальні зобов’язання та діяльність.
  4. Ціннісно-орієнтована сфера (ДУХОВНЕ). Пов’язана з планами на майбутнє, релігійними чи духовними практиками, метою та сенсом життя, медитацією, роздумами, смертю, переконаннями, ідеями та розвитком уяви.
Модель балансу в ППТ

Ця модель дозволяє виявити, в яких сферах людині може бракувати розвитку, і працювати над відновленням балансу між ними. В психотерапії завдання полягає у допомозі пацієнтові визначити власні ресурси та використовувати їх для досягнення динамічної рівноваги. Це передбачає, що кожна сфера отримує рівну частку енергії, не обов’язково рівну кількість часу. Такий підхід допомагає уникати однобічності, яка може призвести до конфліктів та хвороб, та сприяє гармонійному розвитку особистості.

Модель для наслідування

Модель для наслідування в позитивній психотерапії, також відома як “Рольова модель” або “Модель 4 вимірів”, є інструментом для аналізу сімейних концепцій, що формують досвід і розвиток особистості. Ця модель дозволяє оцінити вплив раннього дитячого досвіду на пацієнта та виявити, як раннє виховання та оточення вплинули на розвиток базових здібностей до любові та пізнання.

Модель для наслідування включає чотири виміри:

  1. Вимір “Я”: Фокусується на стосунках людини з собою, включаючи самооцінку, впевненість, образ “Я”, а також базову довіру чи недовіру. Ці аспекти формуються на основі дитячого досвіду та стосунків з батьками.
  2. Вимір “Ти”: Стосується стосунків людини з іншими, особливо з романтичними партнерами. Моделлю для цих стосунків слугує поведінка батьків у своїх взаємовідносинах.
  3. Вимір “Ми”: Відображає стосунки людини з її соціальним оточенням. Важливими є стосунки батьків з соціальними групами, які впливають на формування соціальних установок дитини.
  4. Вимір “Первісне Ми”: Стосується стосунків з походженням або первісною спільнотою, включаючи сенс, мету, духовність/релігію та світогляд. Він впливає на формування систем орієнтації, які забезпечують сенс і мету в житті.
Модель для наслідування - Рольова модель" або "Модель 4 вимірів

Ця модель допомагає у розумінні складної взаємодії між різними аспектами розвитку особистості та впливу сімейного оточення на формування індивідуальних здібностей та характеристик. Вона відіграє важливу роль у психодинамічному аналізі та дозволяє глибше зрозуміти структуру особистості пацієнта.

Модель конфлікту

Модель конфлікту в позитивній психодинамічній психотерапії Пезешкіана виділяє три типи конфліктів: актуальний, базовий та неусвідомлений внутрішній конфлікт.

  1. Актуальний конфлікт: Це конфлікти, що виникають у поточних, обтяжливих ситуаціях. Вони можуть бути викликані зовнішніми подіями або взаємодіями з іншими людьми.
  2. Базовий конфлікт: Це давніші, вже існуючі конфлікти, які можуть бути пов’язані з ранніми дитячими досвідами або глибоко вкоріненими уявленнями та переконаннями.
  3. Неусвідомлений внутрішній конфлікт: Ці конфлікти спричиняють фізичні та/або психічні симптоми, які є сигнальними індикаторами внутрішніх конфліктів цінностей та розподілу актуальних можливостей.

Ця модель також включає концепцію “мікротравм”, що відноситься до нагромадження дрібних, повторюваних психічних травм, які спричиняють мікрострес та можуть викликати внутрішні конфлікти. Модель конфлікту в ППТ дозволяє психотерапевтам глибше зрозуміти динаміку конфліктів в житті пацієнта та розробити ефективні стратегії для їх розв’язання та досягнення більш гармонійного стану.

Наративний підхід з використанням казок і мудрості

Наративний підхід у позитивній психотерапії, який активно використовував Носсрат Пезешкіан, полягає у терапевтичному використанні казок, історій та притч. Цей метод зосереджений на розпізнаванні та розвитку потенціалу людини до самодопомоги через символічне значення народних мудростей і прислів’їв з різних культур.

Основні аспекти наративного підходу в ППТ включають:

  1. Використання історій як терапевтичних інструментів: Історії, притчі та казки використовуються як спосіб допомогти пацієнтам розглянути альтернативні перспективи своїх проблем і викликів. Вони можуть сприяти вивільненню емоцій, думок та спонукати до переосмислення особистих переживань.
  2. Терапевтичний ефект здивування: Східні історії та притчі часто здаються незвичними в європейській культурі, пропонуючи нові, несподівані перспективи, що можуть викликати зміну точки зору у пацієнта.
  3. Роль історій як дзеркала: Історії дозволяють слухачам відчути зв’язок з персонажами та їхніми переживаннями, що сприяє глибшому розумінню власних потреб і ситуацій.
  4. Моделі для наслідування: Історії надають приклади вирішення проблем, які можуть бути використані як моделі для порівняння та адаптації власних підходів пацієнтами.
  5. Ефективність у роботі з опором: Розповідання історій особливо корисне для пацієнтів, які чинять опір змінам і дотримуються застарілих уявлень.

Використання наративного підходу в ППТ допомагає пацієнтам відкривати нові шляхи мислення та вирішення проблем, забезпечуючи ефективний засіб для розвитку особистісного зростання та самодопомоги.

Рекомендації для читання: Книги про психологію

В даному контексті рекомендуємо ознайомитися з чудовими книгами аргентинського психотерапевта Хорхе Букая. Хоча він і не є представником позитивної психотерапії, його “Історії для роздумів” та “Я хочу розповісти вам про…” чудово укладаються в наративний підхід Пезешкіана. Це збірка невеличких оповідей між психотерапевтом та вигаданим пацієнтом. Основою діалогу зазвичай виступає коротка притча.

"Історії для роздумів" - Хорхе Букай

П’ятикрокова концепція

П’ятикрокові концепції в позитивній психотерапії використовуються як структурований підхід до терапевтичного процесу. Ці кроки слугують як “дорожня карта” як для терапевта, так і для клієнта, спрямовуючи пошук ефективних засобів самодопомоги. Вони включають:

  1. Прийняття, спостереження та дистанціювання. На цьому етапі клієнт змінює свою перспективу на проблему, що допомагає зменшити емоційний тиск та бачити ситуацію більш об’єктивно.
  2. Інвентаризація та диференціація. Тут відбувається аналіз змісту та передумов конфлікту, а також виявлення сильних сторін клієнта.
  3. Ситуативне схвалення. На цьому етапі розвиваються навички самодопомоги та активізуються внутрішні ресурси клієнта.
  4. Вербалізація конфлікту. Цей крок включає обговорення конфлікту, що допомагає клієнту краще розуміти свої переживання та емоції.
  5. Розширення цілей. Останній крок передбачає обдумування, узагальнення та тестування нових концепцій та стратегій, спрямованих на майбутнє.

Ці п’ять етапів в ППТ не тільки структурують терапевтичну сесію, але й готують пацієнта до самостійної роботи над своїми проблемами та внутрішніми конфліктами, особливо після завершення терапії.

Позитивна психотерапія в Україні

Розвиток позитивної психотерапії в Україні є вражаючим прикладом інтеграції сучасних психотерапевтичних методів у місцеву медичну практику.

Розвиток ППТ в Україні розпочався у 1992 році, коли Навід Пезешкіан, син Носсрата Пезешкіана, відвідав Україну та провів ряд ознайомчих семінарів. За останні 30 років в Україні було проведено масштабне навчання та сертифікацію фахівців. Тисячі осіб отримали кваліфікацію базових консультантів та позитивних психотерапевтів.

Станом на 2023 рік в Україні функціонують десятки тренерів з позитивної психотерапії та 14 навчальних центрів, які акредитовані Всесвітньою асоціацією позитивної психотерапії (WAPP). 1

Україна має власну національну асоціацію з ППТ, що сприяє розвитку, популяризації та підтримці методу на національному рівні.

Ця динаміка в Україні свідчить про високий інтерес та прийняття ППТ як ефективного інструменту психотерапії, який може використовуватися для різних психічних розладів та для самодопомоги.

Цікавий факт. За статистикою відвідувань сайту Всесвітньої асоціації позитивної психотерапії, Україна займає перше місце.

s01.flagcounter

З початком повномасштабного вторгнення WAPP різко засудила терористичні дії росії.

Поширені питання та відповіді

Хто є засновником позитивної психотерапії?

Засновником позитивної психотерапії є Носсрат Пезешкіан, ірансько-німецький психіатр та психотерапевт.

Які п’ять етапів позитивної психотерапії?

П’ять етапів позитивної психотерапії включають: 1) Спостереження та збір інформації, 2) Інвентаризація здібностей, 3) Вербалізація, 4) Практичне використання та розвиток здібностей, 5) Майбутнє планування та передбачення.

Які три цілі позитивної психотерапії?

Три основні цілі позитивної психотерапії включають: 1) Зміцнення позитивних якостей і навичок клієнта, 2) Підтримка та розвиток особистісного росту, 3) Розв’язання конфліктів та проблем.

Що таке позитивна психотерапія?

Позитивна психотерапія – це напрямок в психотерапії, що фокусується на використанні позитивних аспектів особистості, розвитку внутрішніх ресурсів та здібностей для ефективного вирішення життєвих проблем і психологічних конфліктів.

За матеріалами статті Позитивна психотерапія

Перевірено та адаптовано редакцією Психологер

Стаття була цікавою?

Оцініть цю статтю!

Середній рейтинг 5 / 5. Кількість голосів: 3

Ще немає голосів. Будьте першими!

Дякуємо! Якщо було корисно...

Поділіться, будь ласка, в соцмережах!

Шкода, що стаття вам не сподобалась...

Дозвольте нам її покращити!

Розкажіть, будь ласка, що ми можемо виправити

Джерела

  1. https://www.positum.org/ppt-centers/ 

З тегом: