Вважається, що інтроверти складають від 30% до 50% населення.1 Попри свою значну присутність, багато інтровертів висловлюють думку, що вони відчувають, що їх не розуміють інші. Розгляньмо деякі з найпоширеніших міфів та хибних уявлень про інтровертів.

Якщо ви ще не знаєте напевно, ви можете пройти наш швидкий тест “Інтроверт чи екстраверт”.

1. Тихий не означає сором’язливий

Поширеною помилкою є думка, що якщо людина мовчить, це означає, що вона сором’язлива. Однак дуже важливо розрізняти інтроверсію, сором’язливість і соціальну тривожність, оскільки це не одне й те саме.

Інтровертам не притаманно хвилюватися при спілкуванні з іншими, хоча деякі з них також можуть бути сором’язливими або відчувати соціальну тривогу.

Інтроверти зазвичай більш споглядальні й саморефлексивні. Вони часто хочуть краще зрозуміти когось, перш ніж зануритися в глибоку розмову.

Інтроверти замислюються, перш ніж говорити. Вони, як правило, не фанати світської бесіди або невимушених жартів. Тому, коли ви зустрічаєте когось, хто здається тихим і замисленим, несправедливо називати його сором’язливим або таким, що боїться розмови. Можливо, вони просто внутрішньо обробляють свої думки.

Детальніше про це — в статті Відрізняємо інтроверсію від сором’язливості

2. Вони не зляться і не перебувають у депресії

Інтровертам часто потрібен час на самоті, щоб відновити сили після спілкування, яке може бути для них інтенсивним. На жаль, люди іноді неправильно інтерпретують це бажання побути на самоті як негативну емоцію, наприклад, гнів, депресію, похмурість або тривогу.

Якщо ви інтроверт, ви можете пам’ятати, як дорослі казали вам “перестань хандрити у своїй кімнаті й виходь”, коли все, чого ви хотіли, — це трохи тиші й спокою. Ця хибна думка може спантеличити екстравертів, які не розуміють, навіщо комусь може знадобитися самотність.

Для інтровертів може стати несподіванкою, що їхнє бажання проводити час на самоті може бути сприйняте оточуючими як недружелюбність або відстороненість.

3. Інтроверти люблять розважатися

Інтроверти — не тусовщики. Хоча вони можуть бути тихими на галасливій і багатолюдній вечірці, це не означає, що вони не веселяться.

Часто інтроверти задовольняються тим, що просто сидять і спостерігають, вбираючи в себе всі цікаві види, звуки й розмови. Вони допитливі й хочуть дізнатися більше про світ і людей, які їх оточують.

У той час як екстраверти можуть досягти цього, ставлячи запитання і розпочинаючи розмови, інтроверти воліють слухати й розмірковувати.

4. Вони не грубі

При першому знайомстві інтроверти можуть здаватися пригніченими або замкнутими, що ускладнює розуміння їхніх думок. Це часто призводить до хибного уявлення про їхню недружелюбність або неввічливість.

Перш ніж зробити висновок, що стриманість інтроверта — це грубість, варто замислитися про різні особистісні та соціальні стилі взаємодії. Важливо розуміти, що інтроверту може знадобитися деякий час, щоб познайомитися з вами, перш ніж він розігріється і стане більш відкритим.

5. Інтроверти — не диваки

За оцінками, до половини людей вважають себе інтровертами. З такою кількістю людей інтроверсія навряд чи є чимось незвичайним, особливим чи ексцентричним. Проте іноді інтровертів несправедливо називають диваками.

Замість того, щоб слідувати моді, інтроверти часто віддають перевагу своїм особистим пристрастям та інтересам.

6. Вони не хочуть бути весь час на самоті

Інтровертам може знадобитися щоденне усамітнення для відновлення енергії, але це не означає, що вони хочуть бути на самоті весь час. Вони отримують задоволення від спілкування з близькими друзями та родиною.2

Однак навіть якісно проведений час з найближчими людьми може залишити інтровертів відчувати себе виснаженими. Інтровертам час від часу потрібен тихий період, щоб розслабитися і перезарядитися після напруженої соціальної взаємодії.

7. Вони не схильні до агорафобії

Інтроверти часто люблять тишу і самотність, але це не означає, що вони бояться людних місць. Хтось може бути інтровертом і мати агорафобію, але це не завжди так.

Багато інтровертів вважають себе “домосідами”, віддаючись своїм хобі та перебуваючи зі своєю родиною. Однак це не означає, що вони бояться бути серед людей у громадських місцях.

8. Інтроверти не мають низької самооцінки

Існує поширена помилкова думка, що інтроверти мовчазні та замкнуті, тому що страждають від низької самооцінки або невпевненості в собі. Це особливо турбує дітей-інтровертів, яких часто підштовхують до соціальної взаємодії дорослі з добрими намірами, які помилково вважають, що більше спілкування — це ліки проти уявної сором’язливості або невпевненості.

Важливо не ототожнювати тиху поведінку людини з відсутністю впевненості чи самоповаги.

Однак, якщо діти, які від природи стримані, постійно чують від дорослих та однолітків, що їхня інтровертність є проблемою, вони можуть почати й справді сумніватися в собі.

9. Інтроверти не ненавидять людей

Інтроверти не є антисоціальними чи мізантропами. Навпаки, вони часто мають глибокий інтерес до людей; просто надмірне спілкування, особливо коли воно здається безглуздим, може їх втомлювати.

Більшість інтровертів не є прихильниками світських бесід. Вони віддають перевагу змістовним розмовам, які мають певну мету.

Не знаєте, як залучити інтроверта до розмови? Почніть дискусію на тему, яка йому цікава, і ви можете здивуватися, коли побачите, що він стане найбалакучішою людиною в оточенні.

10. Інтровертів не потрібно виправляти

Інтровертність іноді помилково сприймається як риса, яку потрібно виправити. Багато інтровертів розповідають про досвід, коли вчителі та інші дорослі з добрими намірами ставили їх у незручні ситуації. Приклади можуть бути такими:

  • Тихого учня роблять лідером групи.
  • Стриману дитину призначають на головну роль у шкільній виставі.
  • Тихих дітей об’єднують у пари з дуже товариськими однокласниками для виконання проєктів.

Ці сценарії часто виправдовують твердженням: “Ти занадто тихий, і більше спілкування допоможе тобі це подолати!” Однак інтроверсія — це не хвороба, яку потрібно вилікувати.

Хоча надмірна сором’язливість і соціальна тривожність можуть бути складними й вимагати втручання, особливо якщо вони суттєво заважають повсякденному життю, до них слід підходити з емпатією і професійною турботою. Примушувати сором’язливу або тривожну дитину до непосильних соціальних сценаріїв не є ефективною стратегією.

Тихість не слід плутати з сором’язливістю. Інтровертів не потрібно перетворювати на екстравертів; не потрібно перевиховувати; їх потрібно розуміти й приймати такими, якими вони є.

11. Сказати “ти занадто тихий” – це грубо

Непорозуміння трапляються не лише з інтровертами. Екстравертів теж можуть неправильно оцінювати люди, які їх не розуміють, часто називаючи їх галасливими або надмірно балакучими.

Для інтроверта чути “ти такий тихий” може бути так само образливо, як для екстраверта “ти ніколи не замовкаєш”.

12. Інтроверти вміють слухати

Інтроверти — хороші слухачі. Вони від природи чудово вміють слухати, що дозволяє їм глибоко розуміти інших і співпереживати їм. Таке уважне слухання сприяє створенню сприятливого середовища, в якому інші відчувають себе в безпеці, ділячись своїми думками та почуттями. До інтровертів часто звертаються за порадою через їхню здатність слухати, не поспішаючи з рішеннями чи судженнями.

Обидва типи особистості повинні прагнути до взаєморозуміння. Так само, як екстраверти мають свій власний набір характеристик і потреб, так само й інтроверти. Йдеться про те, щоб визнавати й цінувати відмінності один в одному.

За матеріалами verywellmind.com

Перевірено та адаптовано редакцією Психологер

Стаття була цікавою?

Оцініть цю статтю!

Середній рейтинг 5 / 5. Кількість голосів: 4

Ще немає голосів. Будьте першими!

Дякуємо! Якщо було корисно...

Поділіться, будь ласка, в соцмережах!

Шкода, що стаття вам не сподобалась...

Дозвольте нам її покращити!

Розкажіть, будь ласка, що ми можемо виправити

  1. https://doi.org/10.1016/j.explore.2016.02.007 []
  2. https://doi.org/10.1111/j.1467-6494.2010.00702.x []

В категорії: