Що таке психологія?

Психологія — це наука про розум і поведінку. Психологія вивчає людське мислення, як функціонує мозок, поведінку, емоції, особистість і розвиток людини. Також до уваги беруться різні аспекти людського буття і їх вплив на те, як люди думають, діють і відчувають.

Психологію відносять до категорії наскрізних наук, оскільки вона переплітається з медициною та соціальними науками. Деякі скептики стверджують, що психологія не є “справжньою” наукою, оскільки деякі теорії та концепції складніше об’єктивно виміряти, ніж в інших “справжніх” науках, таких як біологія та фізика. Інші заперечують, що це не робить психологію менш достовірною.

“Психологія — це наука, в якій існують деякі дуже вимірювані конструкти, але наше розуміння розуму мінливе, — каже Неда Ф. Гулд, доктор філософії, доцент кафедри психіатрії та поведінкових наук у Медичній школі Університету Джона Гопкінса в Балтіморі. “Розум — це те, що важко піддається кількісній оцінці; мозок і поведінка краще піддаються вимірюванню”, – каже вона.

Історія розвитку психології

Термін “психологія” походить від слова “psyche” – що в перекладі з грецької означає “дихання, дух, душа” – плюс “ology”, що означає “дослідження або наука про”. За Вебстером, спочатку це означало “вивчення (або науку) душі”, а пізніше – “вивчення розуму”.

Психологія — дуже молода наука, більшість досягнень якої відбулися за останні 150 років або близько того. Однак її джерела можна знайти ще в Стародавній Греції, за 400 – 500 років до нашої ери.

Акцент був зроблений на філософії, і такі великі мислителі, як Сократ (470 р. до н.е. – 399 р. до н.е.), вплинули на Платона (428/427 р. до н.е. – 348/347 р. до н.е.), який, у свою чергу, вплинув на Арістотеля (384 р. до н.е. – 322 р. до н.е.).

Філософи обговорювали багато тем, які зараз вивчає сучасна психологія, такі як пам’ять, свобода волі проти детермінізму, природа проти виховання, привабливість тощо. ((https://simplypsychology.org/whatispsychology.html))

Зародження психології як дисципліни

На початку розвитку психології існували дві домінуючі теоретичні перспективи щодо роботи мозку — структуралізм і функціоналізм.

Структуралізм — це назва підходу, започаткованого Вільгельмом Вундтом (1832-1920), який зосереджувався на розбитті психічних процесів на найпростіші компоненти.

Сам термін запропонував Едвард Тітченер, американський психолог, який пройшов навчання у Вундта. Вундт відіграв важливу роль, оскільки відокремив психологію від філософії, проаналізувавши роботу розуму у більш структурований спосіб, з акцентом на об’єктивному вимірюванні та контролі.

Структуралізм спирався на спеціально навчену інтроспекцію — метод дослідження, за допомогою якого суб’єкти розповідали про те, що відбувалося в їхній свідомості під час виконання певного завдання.

Однак інтроспекція виявилася ненадійним методом, оскільки існувало занадто багато індивідуальних відмінностей у досвіді та звітах суб’єктів дослідження.

Попри невдачу інтроспекції, Вундт є важливою фігурою в історії психології, оскільки він відкрив першу лабораторію, присвячену психології, у 1879 році, і її відкриття зазвичай вважають початком сучасної експериментальної психології.

Американський психолог Вільям Джеймс (1842-1910) розробив підхід, який став відомим як функціоналізм, що розходився з напрямком структуралізму.

Джеймс стверджував, що свідомість постійно змінюється і немає сенсу шукати структуру свідомого досвіду. Натомість він пропонував зосередитися на тому, як і чому організм щось робить, тобто на функціях чи призначенні мозку.

Джеймс запропонував психологам шукати першопричину поведінки та пов’язаних з нею психічних процесів. Цей акцент на причинах і наслідках поведінки вплинув на сучасну психологію.

Основні впливи на сучасну психологію

На зміну структуралізму і функціоналізму прийшли кілька домінуючих і впливових підходів до психології, кожен з яких ґрунтується на спільному наборі припущень про те, якими є люди, що важливо вивчати і як це робити.

Зиґмунд Фройд (1856-1939) вважається батьком-засновником психоаналізу, форми розмовної терапії, яка прагне дослідити несвідомі мотивації та бажання, що впливають на поведінку людини та прогнозують її. Він розробив структурну модель розуму, яка включає в себе те, що він назвав Воно (Ід), Я (Еґо)  та Над-Я (Супер-Еґо).2 Його дослідження і праці досі впливають на психологію в таких сферах, як особистість, розвиток, мотивація, вивчення психічних розладів і психологічне лікування.

Карл Юнг (1875-1961) заснував аналітичну психологію і вважав, що більшість людських страждань є наслідком душевних або психічних розладів. Він ввів поняття інтроверсії та екстраверсії, архетипів та сучасного аналізу сновидінь. 3

Абрахам Маслоу (1908-1970) стверджував, що кожна людина має ієрархію потреб, які необхідно задовольняти, починаючи з базових потреб у їжі, воді, теплі та відпочинку, і переходячи до стосунків, почуття досягнення і, зрештою, самоактуалізації, яку він визначав як досягнення людиною свого повного потенціалу. 4 Він допоміг закласти фундамент гуманістичної психології, галузі психології, яка підкреслює індивідуальний людський потенціал і сильні сторони.

Фредерік “Фріц” Перлз (1893-1970) разом зі своєю дружиною Лорою Перлз заснував гештальт-терапію на початку 1950-х років. Цей підхід допомагає клієнтам працювати з проблемами, зосереджуючись на теперішньому моменті. Особиста відповідальність, самоусвідомлення та уважність є ключовими принципами гештальт-терапії. 5 Одна з головних цілей терапії, за визначенням New World Encyclopedia, полягає в тому, щоб допомогти людині усвідомити власні негативні стереотипи мислення та поведінки, які можуть бути причиною її нещастя.

Аарон Бек (нар. 1921) вважається батьком когнітивно-поведінкової терапії (КПТ). Основна передумова КПТ полягає в тому, що те, як люди сприймають ситуацію, тісніше пов’язане з їхньою реакцією, ніж сама ситуація. КПТ прагне змінити те, як людина мислить і реагує на ситуації. Коли люди переживають важкі часи, їхнє бачення справ може бути неточним, а думки можуть не відповідати дійсності. Згідно з твердженням Інститутом Бека, ця терапія спрямована на те, щоб допомогти людям визначити, коли відбувається таке викривлення, змінити своє мислення, вирішити проблеми та активно працювати над зміною своєї поведінки.

Цілі психології

Чотири основні цілі психології — описувати, пояснювати, передбачати й змінювати поведінку і психічні процеси інших людей. ((https://simplypsychology.org/whatispsychology.html))

Описувати

Опис поведінки або пізнання — перша мета психології. Це може дозволити дослідникам розробити загальні закони людської поведінки.

Наприклад, описуючи реакцію собак на різні стимули, Павлов допоміг розробити закони навчання, відомі як теорія умовних рефлексів (класична теорія обумовлення).

Пояснювати

Після того, як дослідники описали загальні закони поведінки, наступним кроком є пояснення того, як або чому ця тенденція відбувається. Психологи пропонують теорії, які можуть пояснити поведінку.

Прогнозувати

Психологія прагне передбачити майбутню поведінку на основі результатів емпіричних досліджень. Якщо прогноз не підтверджується, то, можливо, потрібно переглянути пояснення, на якому він ґрунтується.
Наприклад, теорія умовних рефлексів передбачає, що якщо людина асоціює негативний результат зі стимулом, у неї може розвинутися фобія або відраза до цього стимулу.

Змінюватися

Після того, як психологія описала, пояснила і зробила прогнози щодо поведінки, можна спробувати змінити або контролювати поведінку.

Наприклад, для лікування людей з тривожними розладами, в тому числі фобіями, використовуються втручання, засновані на умовній поведінці, такі як систематична десенсибілізація.

Психологія людини = особистість?

Так, особистість можна описати як психологію людини — як вона думає, відчуває і поводиться? Частково під особистістю ми розуміємо те, як ми ставимося до людей і нашого оточення, каже доктор Гулд. “Особистість можна описати як стабільний темперамент, який розвивається з часом і знаходиться під впливом багатьох факторів навколишнього середовища, а також генетики. Він диктує, як ми ставимося до людей і як ми сприймаємо світ”, – каже вона.

Вивчення особистості можна розділити на дві категорії:

  • Розуміння індивідуальних відмінностей у конкретних особистісних характеристиках, таких як товариськість або дратівливість
  • Розуміння того, як різні частини людини об’єднуються в єдине ціле

Існує кілька різних моделей для опису того, з чого складається особистість. Найбільш часто використовувана модель бере свій початок з досліджень Д.В. Фіске і передбачає, що існує п’ять основних рис особистості:

  1. відкритість до досвіду
  2. сумлінність
  3. екстраверсія
  4. згідливість
  5. невротизм

Що формує і визначає психологію людини?

Існує багато факторів, які впливають на формування психології людини. “Генетика може дати нам певні схильності. Наприклад, деякі люди можуть бути більш напруженими або мати більш запальний характер, тоді як інші люди, зазвичай, спокійніші й повільні в гніві”, – розповідає Адам Борланд, доктор психологічних наук, клінічний психолог.

Але генетика — це лише частина картини. На роботу також впливає оточення. “Яким було їхнє сімейне життя? Що вони пережили? Який виховання вони мали? Чи були якісь травматичні епізоди? Все це та багато іншого впливає на психологію людини””, – додає Борланд.

Елементи, які формують психологію людини

  • Гени відіграють важливу роль у тому, як наш мозок сприймає ситуації, а також у тому, як ми поводимося у відповідь. Психологічні дослідження показують, що на індивідуальні відмінності в поведінці впливають генетичні фактори, які є результатом дії багатьох різних генів, кожен з яких має досить невеликий вплив. Крім того, дослідження поведінки та особистостей близнюків, які виховувалися в різних середовищах, показали, що практично кожна психологічна риса людини, від соціальних установок до психічних розладів, знаходиться під впливом генетики.
  • Оточення. Ситуація, в якій виховувалася людина, або її теперішнє оточення може впливати на її психологію.
  • Сім’я. Особистість, переконання та цінності починають формуватися в сім’ї від самого народження. Одне дослідження показало, що емоційна підтримка, яку діти отримують протягом перших трьох з половиною років життя, впливає на соціальне життя та романтичні стосунки людини у двадцять і тридцять років.
  • Соціальні аспекти. Соціальне середовище, яке охоплює багато аспектів повсякденного життя, включаючи державну та економічну системи, відносний добробут, медичні послуги, культурні практики, релігійні інституції, рівень освіти та соціальну нерівність, — все це може впливати на особистість.
  • Раса та етнічна приналежність. Фізичні характеристики людини та культурні традиції можуть по-різному впливати на розвиток особистості. Раса людини не тільки часто дає їй перевагу або недоліки в соціальному середовищі, але й формує те, як людина бачить себе у світі. Дані Pew Research Center, опубліковані у 2019 році, свідчать, наприклад, що чорношкірі американці частіше кажуть, що їхня раса скоріше зашкодила, ніж допомогла їм просуватися вперед; а білі, латиноамериканці та азіати частіше кажуть, що їхня раса чи етнічна приналежність була перевагою, ніж перешкодою.
  • Стать. Хоча ступінь відмінностей у рисах особистості між “середньостатистичним” чоловіком і “середньостатистичною” жінкою варіюється від дослідження до дослідження, вони все ж таки існують. Цілком ймовірно, що вони існують з багатьох причин, включаючи біологічні відмінності між чоловіками й жінками, те, як ми еволюціонували, а також різне ставлення в соціальному середовищі до представників різних статей.
  • Травма. Дитячі травми можуть суттєво впливати на різні аспекти особистості та бути пов’язані з депресією, тривогою та міжособистісними проблемами в дорослому віці, дослідження також показують, що травми, пережиті в дорослому віці, також можуть впливати на особистість, викликаючи труднощі в регулюванні своїх емоцій і почуття заціпеніння або відсторонення від того, що відбувається навколо них. Це також може зробити людину менш оптимістичною щодо майбутнього і посилити її страх перед тим, що може статися щось погане. 6
  • Зрілість. З віком наша особистість може змінюватися. Дослідження показують, що багато людей з віком стають більш сумлінними й доброзичливими, при цьому їхня відкритість до нового досвіду дещо знижується.

Як психологи лікують емоційні та поведінкові проблеми?

Клінічні психологи допомагають людям з різними проблемами психічного здоров’я, такими як депресія, тривога, гнів, або нездатність впоратися зі стресовою ситуацією, наприклад, втратою коханої людини або новою роботою. “Те, як терапевт підійде до тієї чи іншої проблеми, буде залежати від його орієнтації та виду терапії, яку він практикує, — каже Гулд.

Наприклад, якщо людина з тривогою звертається до психоаналітика, він може заглибитися в дитинство і дослідити, як переживання в цей період життя могли сприяти виникненню почуття тривоги.

У своїй практиці Гоулд використовує когнітивно-поведінкову терапію (КПТ) та стратегії усвідомленості. “Ці напрямки терапії є найбільш дослідженими й мають найпотужнішу підтримку, частково тому, що методи більш структуровані, а отже, їх легше досліджувати, — каже вона.

“У КПТ ми розглядаємо особисту або соціальну поведінку, в яку людина залучається або якої уникає, як така поведінка підтримує або посилює тривогу, а також розбираємо думки, які є некорисними, неточними або дезадаптивними.

Ми досліджуємо думки, які можуть підтримувати або погіршувати стан, а потім працюємо над тим, щоб систематично змінювати як думки, так і поведінку паціента.

Найбільш поширені види терапії

Психоаналіз або психодинамічна терапія

Цей вид розмовної терапії, заснований на психоаналітичній теорії, фокусується на зміні проблемних думок і поведінки шляхом усвідомлення невирішених підсвідомих конфліктів з дитинства. 7

Поведінкова терапія (біхевіоризм)

Цей метод підкреслює роль навчання у формуванні корисної та некорисної поведінки. Він зосереджується на поточних проблемах, поведінці та рішеннях. Поведінкова терапія є різновидом КПТ (іноді її називають “велика КПТ”). Прикладом такої терапії може бути поведінкова активація при депресії, в якій людей заохочують до певної поведінки, наприклад, вставати в певний час і йти в спортзал, або звертатися до друга, навіть якщо вони відчувають себе пригніченими або тривожними. Ідея цього виду поведінкової терапії полягає в тому, що виконання приємних і важливих справ призводить до відчуття винагороди, що покращує настрій.

Гуманістична терапія

Цей вид терапії намагається розглядати людину в цілому і ґрунтується на вірі в те, що люди по природі свої добрі. Як зазначає GoodTherapy, підкреслюючи позитивні риси та поведінку людини, терапевт заохочує клієнта використовувати власні інстинкти та сильні сторони для особистісного зростання та самореалізації. Різновидами гуманістичного підходу є гештальт-терапія та клієнтоорієнтована терапія.

Залежно від характеру проблеми або поведінки, в поєднанні з терапією можуть використовуватися медикаменти. За даними Американської психологічної асоціації, більшість психологів не мають ліцензії на виписування ліків.

“Я завжди кажу своїм пацієнтам, що якщо вони приходять на терапію, значить, вони вірять, що зміни можливі. Люди повинні нагадувати собі, що у них є вибір у всьому. Іноді ми можемо загрузнути в думці, що певні патерни або поведінка є неминучими — на кшталт: У мене завжди був запальний характер, і я не можу це змінити або контролювати. Але, якщо ви прийшли на терапію — у вас є простір для змін і зростання”, – зазначає Борланд.

Робота в психології: спеціальності та кар’єра

У психології існує багато різних галузей і десятки (а іноді й сотні) різних видів робіт, які людина може виконувати в межах кожної з них. Ось деякі з найбільш відомих напрямків у психології, а також деякі кар’єри в рамках цих дисциплін:

Критична оцінка

Кун (1962) стверджує, що галузь дослідження може законно вважатися наукою лише тоді, коли більшість її послідовників дотримуються спільної точки зору або парадигми. https://simplypsychology.org/whatispsychology.html

Кун вважає, що психологія все ще є допарадигмальною, в той час як інші вважають, що вона вже пережила наукові революції (структуралізм Вундта був замінений біхевіоризмом Вотсона, який, у свою чергу, був замінений підходом, заснованим на обробці інформації).1

Вирішальним моментом тут є питання: чи можна вважати психологію наукою, якщо психологи не можуть дійти згоди щодо того, що вивчати і як це вивчати?

Питання та відповіді

Чим займаються психологи?

Психологи часто застосовують наукові принципи для дослідження взаємозв’язків між функціями мозку, поведінкою та оточенням. До вузькопрофільних спеціалістів у цій галузі належать клінічні психологи, які лікують емоційний стан і поведінку; судові психологи, які можуть працювати в судовій системі; спортивні психологи; організаційні психологи тощо.

Психологи та психіатри: У чому різниця?

І ті, і інші можуть лікувати проблеми з психічним здоров’ям, але їхня підготовка відрізняється. Психіатри вчаться в медичній школі, потім проходять кількарічну резидентуру з психіатрії. На практиці вони часто зосереджуються на фармакологічному лікуванні: мають право виписувати антидепресанти. Психологи ж отримують немедичні докторські ступені, проходять інтернатуру з психології та використовують переважно психотерапевтичні підходи до лікування пацієнтів.

Чи варто мені звернутися до психолога?

Якщо ви відчуваєте себе емоційно перевантаженим, ваш психічний дистрес суттєво заважає вашому повсякденному життю та стосункам, а ваші власні зусилля не допомагають, час звернутися до професіонала. Психологи використовують різноманітні інструменти, щоб допомогти пацієнтам розвинути більш здорове мислення та моделі поведінки.

Які види психотерапії практикують психологи?

Підходи до психотерапії включають: психоаналіз, який намагається зрозуміти поведінку через роботу із підсвідомістю; когнітивно-поведінкову терапію, яка фокусується на вирішенні проблем шляхом зміни негативних процесів мислення; та гуманістичну терапію, яка зосереджується на позитивних рисах та поведінці, а не на дисфункції.

Як знати, чи підходить мені психолог?

Обираючи психотерапевта, важливо звернути увагу на його кваліфікацію, посвідчення та досвід, але також важливо, щоб ви відчували себе комфортно поруч із психологом і щоб між вами була зрозуміла комунікація. Обговорення і постановка цілей на самому початку може допомогти надати терапії структуру і визначити ваш терапевтичний прогрес.

Що таке психологія?

Психологія — це наука про розум і поведінку. Психологія є багатогранною дисципліною й охоплює багато підгалузей, таких як людський розвиток, спорт, здоров’я, клінічна, соціальна поведінка та когнітивні процеси.

Автор статті на everydayhealth.com – Беккі Апхем. З медичної точки зору статтю рецензував доктор медичних наук Сет Гілліган.

Стаття була цікавою?

Оцініть цю статтю!

Середній рейтинг 4.9 / 5. Кількість голосів: 9

Ще немає голосів. Будьте першими!

Дякуємо! Якщо було корисно...

Поділіться, будь ласка, в соцмережах!

Шкода, що стаття вам не сподобалась...

Дозвольте нам її покращити!

Розкажіть, будь ласка, що ми можемо виправити

  1. https://simplypsychology.org/whatispsychology.html []

В категорії:

З тегом: