Що таке самообман?

Часом ми всі обманюємо себе, змушуючи вірити в речі, які можуть бути не зовсім правдивими або хибними. Цей акт, відомий як самообман, є широко визнаною психологічною поведінкою. Часто люди вдаються до самообману, навіть не усвідомлюючи цього.

Але що спонукає нас обманювати самих себе? Дослідження описують самообман як психічний стан, що поєднує в собі як свідомі, так і несвідомі думки та почуття.1 Він також включає в себе навмисні та спонтанні дії, спрямовані на захист або покращення нашого власного образу “Я”.

Еволюційний біолог Роберт Треверс запропонував цікаву теорію. Він припустив, що самообман, який по суті спотворює реальність у нашій власній свідомості, служить певній меті. Він допомагає нам ефективніше обманювати інших або підготувати нас до більш сприятливого майбутнього.

Самообман може мати свої переваги й недоліки. Він може проявлятися в різних формах, таких як надмірна самокритика, невиправдані підозри щодо вірності партнера, надмірна впевненість у своїх здібностях або заперечення перед обличчям неприємних новин. Причини, з яких ми обманюємо себе, різні: від задоволення певних психологічних потреб до отримання соціальних переваг.

Самообман, часто пов’язаний із самозапереченням, виникає тоді, коли ми чіпляємося за переконання, які або не відповідають дійсності, або не підкріплені доказами. По суті, це психологічне явище є формою самозахисту або самоствердження. Обманюючи себе, ми створюємо буфер проти реалій, які може бути важко прийняти, або зміцнюємо наше уявлення про себе таким чином, що воно може не відповідати реальним обставинам. Цей механізм, хоча іноді й приносить короткострокові вигоди, може призвести до довгострокових наслідків, якщо до нього не підійти з усвідомленням і чесністю.

Механіка самообману

Нещодавнє дослідження заглибилося в те, як працює самообман, і виявило, що він насправді може підвищити мотивацію, особливо у важких ситуаціях. Одне дослідження показало2, що люди часто підлаштовують свої переконання під свої потреби підбираючи докази, що підтверджують їхні погляди, і відкидаючи протилежну інформацію. Це включає в себе сумніви в надійності джерел, які не збігаються з їхніми переконаннями.

Інше дослідження показало3, що самообман може полегшити когнітивне навантаження — кількість інформації, яку наша робоча пам’ять може обробити в будь-який момент часу. Це суттєво економить розумову енергію.

Террі Коул, відомий психотерапевт, дослідила цю концепцію далі. Вона класифікує самообман поряд із самозапереченням і ілюзіями, розглядаючи його не просто як свідоме ухилення від незручної правди, а як несвідомий захисний механізм проти тривожних емоцій.

Коул наводить такі приклади, як ігнорування фінансових зловживань, нездорових стосунків з алкоголем або заперечення поведінки партнера. Хоча уникнення цих проблем може здаватися тимчасовим полегшенням, вона ставить під сумнів довгострокову стійкість самообману.

Коул пояснює, що хоча деякі люди живуть все життя в самообмані або запереченні, проблеми, які вони ігнорують, з часом мають тенденцію погіршуватися. Це означає, що їм доводиться докладати більше зусиль, щоб не допускати ці проблеми до свідомості.

Лінг Лам, доктор філософії, ліцензований сімейний терапевт, помітив зростання самообману, частково пояснюючи це складністю відрізнити правду від вигадки в сучасному медіа-насиченому середовищі. Він зазначає, що шквал інформації, який ми отримуємо, може полегшити нашому мозку самообман, відфільтровуючи інформацію, яка суперечить нашим існуючим переконанням.

Доктор Лам визначає різні форми самообману, які він бачив у своїй практиці, особливо серед професіоналів Кремнієвої долини. До них належать когнітивні викривлення, викривлене самосприйняття (завищене або навпаки сповнене сорому), ілюзії, уникнення, заперечення, надмірне покладання на логіку та віра у швидке вирішення складних питань. Він підкреслює, що наш розум природно прагне послідовних наративів про себе і свій досвід. Самообман, таким чином, стає способом зберегти цю послідовність, навіть якщо це означає ігнорування частини правди про себе і життя в певній формі ілюзії.

Приклади самообману

  • Людина, яка надмірно вживає алкоголь, може переконувати себе, що вона контролює своє пиття.
  • Студент, який не готується до іспитів, може вірити, що “все буде добре” без зусиль.
  • Людина в токсичних стосунках може переконувати себе, що її партнер зміниться.

Деякі види захисту Его також можуть бути чистиною самообману:

  • Придушення. Це механізм захисту, коли людина “забуває” або витісняє зі свідомості неприйнятні думки, почуття, бажання чи спогади. Наприклад, якщо людина відчуває емоції або має спогади, які викликають біль або дискомфорт, вона може несвідомо видалити ці відчуття зі своєї свідомості, щоб не страждати від них.
  • Формування реакції. Цей механізм включає вираження протилежних емоцій, почуттів або поведінки до тих, які насправді відчуває людина. Наприклад, якщо хтось відчуває неприязнь до певної особи, він може проявляти надмірну доброзичливість або турботу про цю особу, щоб приховати свої справжні почуття.
  • Проєкція. При проєкції людина приписує свої власні неприйнятні думки, почуття або мотиви іншим людям. Наприклад, якщо людина відчуває заздрість, вона може звинувачувати інших у заздрості до неї, замість того щоб усвідомити це почуття в собі.
  • Розщеплення. Це полягає в сприйнятті об’єктів або осіб як абсолютно добрих або абсолютно поганих, без урахування їх складності або нюансів. Наприклад, у любовних відносинах людина може ідеалізувати об’єкт своєї пристрасті як досконалого, не бачачи його недоліків.
  • Групове мислення. Цей термін описує ситуацію, коли члени групи прагнуть до згоди настільки сильно, що втрачають здатність критично мислити або розглядати альтернативні точки зору. Така поведінка може призвести до неефективного або ірраціонального прийняття рішень.
  • Ідеалізація. В цьому випадку людина переоцінює позитивні якості чогось або когось (людина, об’єкт, ідея) і ігнорує або зменшує значення негативних рис. Це може бути способом справляння з власною несекурністю або невпевненістю.
  • Інтелектуалізація. Цей захист полягає в аналізі або раціоналізації емоційних ситуацій з точки зору інтелекту, часто ігноруючи емоційну складову. Наприклад, людина, яка переживає травматичну втрату, може фокусуватися на логічних аспектах ситуації, ігноруючи свій біль.
  • Раціоналізація. Це виправдання або логічне обґрунтування неприйнятних або проблемних власних дій чи думок. Наприклад, людина, яка діє егоїстично, може переконувати себе (і інших), що це було зроблено з благих намірів.
  • Витіснення і сублімація. Витіснення полягає у перенесенні негативних емоцій або імпульсів на менш важливий об’єкт чи діяльність. Наприклад, людина, яка злиться на свого начальника, може виплеснути цей гнів на свою сім’ю або домашніх тварин. Сублімація ж полягає в перенаправленні цих емоцій у соціально прийнятну та продуктивну діяльність, як-от творчість або спорт.
  • Альтруїзм. Цей захист включає самопожертву або турботу про інших як спосіб справляння зі своєю тривогою. Наприклад, людина може використовувати допомогу іншим як спосіб відволікання від власних проблем.
  • Гумор. Використання гумору для полегшення напружених або складних ситуацій дозволяє людині зменшити власну тривогу, перетворюючи негативні емоції на сміх і легкість.
  • Аскетизм. Це відмова від матеріальних чи сенсорних задоволень. Людина може використовувати аскетизм як спосіб уникнення розчарувань або тривог, пов’язаних з бажаннями чи страхами.

Самообман при невротизмі

Самообман у невротиків часто виявляється у формі раціоналізації та відкидання реальності, що допомагає їм уникнути емоційного дискомфорту. Невротики схильні ігнорувати або перекручувати факти, що суперечать їхнім переконанням або очікуванням, тим самим створюючи власну версію реальності, яка менш болісна або загрозлива для їх емоційного добробуту. Цей механізм захисту може призвести до підвищеної тривожності та стресу, оскільки вони постійно борються з внутрішніми конфліктами та нездатністю прийняти реальність такою, якою вона є.

Крім того, самообман у невротиків часто пов’язаний з низькою самооцінкою та страхом бути покинутим. Вони можуть надавати перевагу самообману, щоб підтримувати позитивне сприйняття себе або для уникнення конфронтації зі своїми внутрішніми проблемами. Така поведінка призводить до того, що вони уникають критичного осмислення своїх дій та емоцій, що може перешкоджати особистісному розвитку та самопізнанню. В результаті, самообман стає бар’єром для ефективного вирішення особистісних проблем і може призводити до тривалого невротичного стану.

Дивитися правді в очі: в чому цінність?

Самообман, який іноді слугує засобом самозахисту, може мати негативний вплив на нашу реальність і стосунки. Життєво важливо зрозуміти, чому ми вдаємося до цієї неправди. Усвідомлення того, що самообман часто утримує нас у шкідливих звичках, ситуаціях і стосунках, може стати потужним стимулом для вивчення глибинних проблем.

Коул пропонує метод боротьби з самообманом: визначте сфери у вашому житті, де ви відчуваєте застій, і запитайте себе, чого ви уникаєте, залишаючись у цьому стані. Вона називає це виявленням “вторинної вигоди” – прихованої переваги, яку ви отримуєте, перебуваючи в стані самообману. Наприклад, Коул згадує пацієнта, який бореться з алкоголізмом. Досліджуючи вторинну вигоду, пацієнтка зрозуміла, що її пияцтво було механізмом подолання невдалого шлюбу.

Лінг Лам також підкреслює прагнення людського розуму до узгодженості в нашому самосприйнятті, досвіді та розумінні світу. Самообман, зазначає він, підтримує цю узгодженість, навіть якщо це означає нехтування певними істинами.

Хоча важливо визнати, що самообман може бути стратегією виживання в небезпечних ситуаціях, коли негайна втеча неможлива, в довгостроковій перспективі він часто є більш згубним. У таких випадках протистояння самообману і відхід від нього може стати справжнім актом самозбереження й особистісного зростання.

В сучасних Українських реаліях, “перемога через два-три тижні” була важливим для виживання та захисту психіки самообманом, але довготривале підігрування цьому наративу не дозволяло сприймати реальність адекватно. Тому на певному етапі стало важливо подивитись правді у вічі, щоб бути в змозі продовжувати боротьбу.

Стадії самообману

  1. Перша стадія — заперечення. На цій стадії людина відмовляється визнавати неприємні факти. Наприклад, вона може ігнорувати очевидні проблеми у відносинах або фінансові труднощі, вважаючи, що все в порядку.
  2. Друга стадія — мінімізація. На цій стадії людина визнає проблему, але намагається зменшити її значення. Вона може визнати, що щось не так, але вважає це нормальним і намагається виправдати свої дії. Наприклад, людина може думати, що якщо вона може регулярно напиватися раз у тиждень, але все одно не вважає це алкоголізмом.
  3. Третя стадія — проєкція. На цій стадії людина визнає наявність проблеми, але перекладає відповідальність на когось іншого. Вона може визнати, що щось не так, але стверджує, що це не її вина, наприклад, через зайнятість на роботі або інші обставини.

Наслідки самообману

  • Втрата можливостей для особистісного зростання. Самообман може перешкоджати особистому розвитку, оскільки людина не визнає і не вирішує свої проблеми.
  • Негативний вплив на відносини та кар’єру. Ігнорування або мінімізація проблем може призвести до серйозних негаразди у відносинах або на роботі, оскільки не вирішені проблеми можуть накопичуватися і погіршувати ситуацію.
  • Фінансові труднощі. У фінансовій сфері самообман може призвести до неправильного управління грошима, боргів та інших фінансових проблем.

У сучасному світі самообман є поширеним явищем. Однак дуже важливо заглибитися в глибинні причини цього самообману. Розуміння того, чому ми обманюємо себе, допомагає запобігти перетворенню цієї практики на згубну звичку. Йдеться про усвідомлення балансу між короткочасним комфортом, який може забезпечити самообман, і потенційною довгостроковою шкодою, яку він може завдати, особливо якщо він відводить нас від зіткнення з необхідними істинами й внесення значущих змін у наше життя. Визнання самообману та боротьба з ним є важливим кроком на шляху до особистісного зростання та здорового способу життя.

Поширені питання та відповіді

Як боротися з самообманом?

Для боротьби з самообманом важливо практикувати самоаналіз, усвідомленість та критичне мислення, визнавати та приймати власні недоліки, і відкрито звертатися до реальності, навіть якщо вона викликає дискомфорт чи страх.

Як зрозуміти, що це самообман?

Самообман можна впізнати, коли людина ігнорує або перекручує факти, які суперечать її очікуванням або бажанням, створюючи власну, більш комфортну версію реальності.

За матеріалами verywellmind.com

Перевірено та адаптовано редакцією Психологер

Стаття була цікавою?

Оцініть цю статтю!

Середній рейтинг 5 / 5. Кількість голосів: 2

Ще немає голосів. Будьте першими!

Дякуємо! Якщо було корисно...

Поділіться, будь ласка, в соцмережах!

Шкода, що стаття вам не сподобалась...

Дозвольте нам її покращити!

Розкажіть, будь ласка, що ми можемо виправити

  1. https://doi.org/10.1017/s0140525x10001354 []
  2. https://doi.org/10.1080/09515089.2021.2019693 []
  3. https://doi.org/10.3389/fpsyg.2019.01718 []

В категорії:

З тегом: