Щоб краще протистояти недосконалому світу, спробуйте глибше замислитися над речами, людьми та спадщиною, які роблять ваше життя можливим.

Цінувати те, що ви маєте, означає визнавати цінність людей, речей і світу навколо вас, а також своїх власних якостей — і ставитися до всього цього з турботою та увагою, на яку вони заслуговують.

Пропонуємо вашій увазі статтю Аврама Альперта, наукового співробітника Нового інституту в Гамбурзі, про вдячність в широкому сенсі розуміння. Серед здобутків автора — книги “Часткове просвітлення. Що сучасна література та буддизм можуть навчити нас жити добре без досконалості (2021) та “Достатньо хороше життя” (2022).


У цьому сенсі вдячність означає не просто подяку за те, що ви маєте, або за те, що вам дали, бо вдячність не обов’язково передбачає ставлення турботи й уваги. Вдячність може починатися з подяки за те, що ви маєте, але вона виходить за рамки цього до ширшого розуміння того, як влаштований світ і що в ньому є цінним. Вдячність також може привести нас до критичного ставлення, чого не може зробити подяка, бо ми можемо зрозуміти, що про світ і його мешканців не піклуються так, як слід.

Нелегко займатися такою вдячністю. Навіть коли справи йдуть добре, ви можете відчувати, що не цінуєте все це так, як могли б чи повинні. Або ж, можливо, ви не впевнені, що у вас є щось, що справді варте того, щоб його цінувати. Існує багато причин, чому вдячність може бути складним завданням, і вони простягаються через психологію, культуру, економіку та політику.

Люди — неймовірно складні істоти з конкуруючими інстинктами. У нас є нейрони, які наказують нам отримати те, що належить нам, і досягти соціального статусу, і водночас змушують нас недооцінювати наші досягнення. Одне з пояснень цього полягає в тому, що ми еволюціонували, щоб проходити через циклічне задоволення від підйому до спаду. Люди не повинні їсти чи продовжувати рід лише один раз, щоб передати свої гени; ми повинні робити це постійно. Тож нас спонукають бажати чогось, отримувати це, а потім не задовольнятися цим. У сучасній психології для цього є відомий образ гедоністичної бігової доріжки: ми завжди біжимо до того, що, на нашу думку, зробить нас щасливішими, і завжди закінчуємо там, звідки починали.

Сучасна культура часто посилює цю динаміку. Звіти свідчать, що багато хто з нас, а особливо молодь, відчуває себе виснаженими й пригніченими культурними повідомленнями, яких ніколи не буває достатньо. Людям кажуть наполегливо працювати, щоб досягти успіху, але багато хто відчуває себе пригніченим обмеженими можливостями, і навіть ті, хто досягає успіху, не обов’язково відчувають себе щасливішими чи більш реалізованими. Існує також цілком реальний економічний тиск, спричинений економікою, що базується на принципі “переможець отримує все”, та кризою вартості життя. Навіть люди, які колись вважали, що мають достатньо, опинилися під тиском інфляції та змінних відсоткових ставок. На додачу до всього цього насувається небезпека зміни клімату і закрадається відчуття, що ви не зможете вижити, не маючи влади над величезними ресурсами.

Ви можете мати певний опір ідеї вдячності. Думка про те, що ми повинні “цінувати те, що маємо”, може здатися ідеологією правлячого класу: “Ви, селяни, повинні бути вдячні за те, що ми взагалі годуємо вас помиями”. Ми не повинні бути вдячні — ми повинні зробити революцію!

Я розумію цей опір. Але з часом я дійшов висновку, що не цінувати те, що я маю — це ще більш жорстокий спосіб дивитися на світ. Це як маленький голосок у твоїй голові, який каже: “Мало того, що ти не маєш достатньо, так ти ще й маєш бути нещасним через це”. Я залишаюся затятим егалітаристом (концепція, що пропонує створення суспільства з рівними можливостями з управління і доступу до матеріальних благ всім його членам. прим. ред.), який жахається рівня нерівності в цьому світі. Але я більше не думаю, що відмова цінувати те, що я маю, зробить світ кращим або зробить нас, як особистостей, більш здатними щось змінити.

Насправді, як тільки я відкрився цій ідеї, я зрозумів, що, принаймні для себе, чим більше я вдячний, тим більше я дбаю про світ та інституції навколо мене, і тим більше я хочу допомогти їм покращитися. А для багатьох людей, оскільки вдячність може покращити ваш добробут і посилити вашу турботу про навколишній світ, вона може навіть зробити вас більш схильними до політичної активності. Я пишу “може“, а не “зробить“, тому що ми маємо різний психологічний склад. Багато людей хочуть щось змінити саме через незадоволеність поточною ситуацією, зрештою. Тож не всі отримають користь від підвищення самооцінки, але кожен може спробувати, перш ніж вирішити, чи варто це робити.

Ця стаття є запрошенням до такої спроби. Він написаний з моєї точки зору як людини, яка вивчала різні філософські, релігійні та літературні традиції, що мають щось сказати про вдячність. У багатьох культурах і часах можна зустріти акцент на героїзмі, величі та еліті, з супутнім переконанням, що ми повинні цінувати те, що можуть запропонувати найкращі з нас. В інших ситуаціях більше уваги приділяється цінності всіх наших життів, а також відчуттю того, що цей світ працює завдяки взаємній вдячності рівних. Коли я пишу про цінування того, що ви маєте, я маю на увазі саме цей останній, універсальний сенс.

Почніть з того, де ви є

Щоб краще оцінити те, що ви маєте, ключовим завданням є переосмислення потужної людської тенденції, яку філософ Деніел Майло у своїй книзі “Досить добре” (2019) називає “elsewhereism”, що можна вільно перкласти як “деінде-ризм”. Це прагнення завжди шукати краще в іншому місці — чи то інша робота, чи партнер, чи континент. Це те, що рухає прогрес. Але це також може призвести до нещастя. Якщо людина завжди шукає кращого деінде, вона ніколи не цінує того, що вона має тут і зараз.

Я думаю, що в основі “деіндеризму” лежить особливий вид забудькуватості: тобто забуття того, що навіть у новому, кращому “деінде” все одно будуть проблеми. Ти все одно страждатимеш від нещасних випадків, від нерозділеного кохання, від стихійних лих, від нових психологічних слабкостей, які просто з’являться. Це просто частина нашої людської природи. Краще цінувати те, що ти маєш, не означає відмовлятися від чогось іншого. Це означає зрозуміти, що немає нічого, що було б поза певним ступенем труднощів, і що, якщо ви не цінуєте те, що маєте зараз, ви ніколи не будете цінувати те, що матимете в майбутньому.

Якщо ви не цінуєте те, що маєте зараз, ви ніколи не будете цінувати те, що матимете в майбутньому.

Тоді першим кроком буде просто почати з того, де ви є, і визнати, що частина вашої психіки й суспільства, в якому ви живете, є хорошими. Незалежно від того, наскільки поганою є ситуація людини, кожен з нас має принаймні деякі позитивні якості, риси й здібності, а люди сьогодні є спадкоємцями величезного культурного і технологічного прогресу.

Визначте, що ви маєте

У пісні “Ain’t Got No, I Got Life” (1968) Ніна Сімона співає про те, що вона не має нічого з того, що люди зазвичай вважають ознаками матеріального чи особистого успіху — не лише дому та грошей, але й любові, культури та релігії. Потім вона робить паузу і запитує: якщо я не маю нічого з цього, то що ж у мене залишилося? Ну, у неї є її тіло, і її життя, і її свобода. Непогано. (В кінці статті ви можете прослухати цю пісню і прочитати переклад. прим. ред.)

Ця пісня також показує нам, що у нас є ще дещо: багата традиція людей цінувати те, що вони мають, незважаючи на те, чого їм бракує, або те, що у них забрали. Можливо, найкращий спосіб почати цінувати конкретні речі, які ви маєте — це пройти саме той процес, який робить Симона: спочатку дозвольте собі поплакатися на те, чого вам бракує у вашому житті. (Варто пам’ятати, що здатність сумувати і оплакувати — це, зрештою, те, що у вас є) Можна навіть скласти список того, чого вам бракує. Визнання недосконалості є важливою частиною оцінки того, що ви маєте.

Після цього складіть список усього, що у вас є. Ви можете почати з того ж місця, що і Симона — перерахувати частини свого тіла, життя, будь-яку свободу, яку ви маєте, але не зупиняйтеся на цьому. Продовжуйте думати про те, що ви маєте. Навіть Симона в цій пісні багато чого пропускає: не тільки власний музичний талант, але й саме існування музики. Людина має набагато більше, ніж вона особисто володіє.

Щоб не розгубитися, рухайтеся концентричними колами. Почніть зі свого тіла і всього, що в ньому добре працює. А потім переходьте до своїх якостей, талантів і навичок. Потім можна розглянути матеріальні цінності. Не обов’язково перераховувати все, але, можливо, запишіть якісь основні моменти, якісь предмети, які особливо важливі для вас, навіть якщо це просто улюблена сорочка. Далі подумайте про стосунки, які ви маєте, та інших людей, які є у вашому житті. Це можуть бути не лише друзі чи родина, але й знайомі, а також люди, яких ви (залежно від вашої роботи чи життя) ніколи не побачите, але які допомагають світу навколо вас продовжувати рухатися (наприклад, санітарні працівники, збирачі фруктів та овочів, докери тощо).

Тоді продовжуйте рухатися далі назовні. Подумайте про соціальні, політичні, культурні чи релігійні традиції, які ви успадкували. Вони можуть включати так багато речей: цінності, такі як свобода і рівність, віра в людську взаємозалежність і святість життя, форми мистецтва, такі як музика чи художня література, практичні інституції, такі як пожежні служби й лікарні, а також всю суспільну інфраструктуру навколо вас. І просто подумайте про всі дороги й тротуари, до яких ви маєте доступ. Якщо, як і я, ви стурбовані нерівністю матеріальних благ і соціального статусу у світі, ви можете зробити паузу і згадати, що у вас є соціальні права і політична влада, які можуть допомогти змінити ці несправедливі умови (яким би важким і розчаровуючим не був цей процес).

Нарешті, знову поверніться до світу природи і всього того, що дають нам рослини, тварини і природні цикли. Ви можете подумати про мікроорганізми у вашому кишківнику, які роблять можливим травлення, про електрику, що протікає через ваш мозок і робить можливим мислення, про еволюційний спадок, який дав людині великі пальці і вертикальну поставу. Не варто зупинятися на цьому: не забувайте, що ви живете у величезному космосі, історія розвитку якого зробила можливим саме життя.

Подумайте про те, що ви маєте

Після того, як ви склали свій список, можете почати обмірковувати різні його аспекти. Одна з корисних вправ — написати короткі нотатки або записи в щоденнику про щось із вашого списку (скажімо, цінність, яку ви успадкували, або навичку, яку ви здобули самостійно, або людину, яку ви цінуєте), що може допомогти вам дослідити і розширити для себе, чому ви цінуєте цю річ або людину. Це також може допомогти зробити значення відносно абстрактних речей більш конкретним. Якщо ви більше говорите, ніж пишете, ви можете виконати цю вправу, обговоривши її з другом або членом сім’ї.

Цей процес складання списку з подальшим написанням або розмовою можна робити разово або періодично. Ви також можете почати інтегрувати його у свою повсякденну діяльність, витрачаючи час на складання списку і роздуми про те, чому ви цінуєте додаткові речі, які раніше, можливо, не помічали.

Корисним також може бути порівняння рівнів вдячності. Наприклад, перед покупкою ви можете запитати себе, що було б для вас ціннішим – мати певний предмет чи віддати гроші на якусь справу або другу, який їх потребує. Таким чином, ви зможете краще зрозуміти, що вдячність за те, що ви маєте, лише на одному рівні стосується матеріальних благ, і що те, ким ви є як особистість, пов’язане з багатьма колами вдячності.

На цьому місці я повинен зробити паузу і звернутися одного важливого моменту: що, якщо у вас немає базових речей, яких ви потребуєте – достатньої кількості їжі, житла, одягу, ліків? А якщо ви соціально ізольовані і вам бракує стосунків, яких ви також потребуєте? Саме такі питання завжди змушували мене думати, що вдячність – це проблематична концепція.

Однак з розмов, які я вів з людьми в таких складних ситуаціях протягом багатьох років, я також дізнався, що люди, яким бракує основних благ, все одно можуть мати багато чого, щоб цінувати: від успіхів, яких вони досягли у збереженні здоров’я і позитивного настрою, до спільноти інших людей, з якими вони ділять обмежені ресурси, до доброти незнайомців, які зупиняються, щоб поговорити з ними.

Ніщо з цього не змінює абсурдності багатого світу, сповненого бідних людей, або густонаселеного світу, сповненого самотніх людей. Цінувати те, що ви маєте, не означає ігнорувати те, що надто багато людей – можливо, навіть ви – не мають того, що їм потрібно. Але, знову ж таки, одна з цілей тут – дозволити вдячності дати нам енергію, щоб спробувати зрозуміти і змінити цю ситуацію.

Зрозумійте глибинне значення вдячності

Існує поверхневе значення поняття “цінувати те, що маєш”, яке полягає в тому, що коли ви перебуваєте в хорошому стані і маєте те, що бажаєте, ви відчуваєте вдячність за свій успіх. Цінувати те, що ви маєте в такі моменти, безумовно, не є безглуздим – особливо якщо це зупиняє вас від некерованого прагнення все більшого і більшого. Але для того, щоб навчити когось цього, не потрібен посібник, як це робити.

Глибший сенс вдячності приходить тоді, коли ви здатні визнавати все хороше навколо вас, навіть коли ви визнаєте все погане. Це означає цінувати те, що ви маєте, не тому, що у вас є все, що вам потрібно або чого ви хочете, і не тому, що світ такий, яким, на вашу думку, він повинен бути. Скоріше, ви робите це тому, що навчилися цінувати світ таким, яким він є, з усіма його недоліками, не втрачаючи надії на те, що ви все ще можете зробити його кращим. Джеймс Болдуін добре висловився, коли написав, що ми живемо між вимогами прийняття і вимогами справедливості, і описав, на перший погляд, суперечливе завдання приймати життя таким, яким воно є, “абсолютно без злоби”, не роблячи при цьому висновку, що несправедливість, з якою ми стикаємося, є невикоріненою. Нелегко жити з такими суперечливими вимогами. Але саме в цьому полягає глибинний сенс цінування того, що ми маємо.

Хоча існують межі того, що можна цінувати, все ж важливо усвідомлювати, що ми маємо певну згоду і засоби для того, щоб покласти край непотрібним руйнівним явищам, таким як бідність і насильство, якщо тільки ми зможемо набратися політичної ясності і волі для цього. Важливою частиною цього процесу є не допустити, щоб вдячність перетворилася на самозаспокоєння. Добре цінувати, наприклад, те, що тривалість життя людей зараз довша, ніж у минулому, і що ми маємо технічну можливість прогодувати всіх, хто живе. Це дивовижні досягнення. Але іноді висловлюється думка, що такий прогрес означає, що світові інституції в основному хороші і прогрес неминучий. У світі, де мільярди людей все ще живуть у бідності, це переоцінка досягнутого прогресу.

Глибинний сенс вдячності має двояке значення. Так само, як ми повинні цінувати речі, попри труднощі, так само ми повинні памʼятати про труднощі, попри прогрес. Саме цей баланс створює продуктивну версію “деіндеризму”: колективний пошук кращого місця не тому, що ми не цінуємо те, де ми знаходимося, а тому, що ми знаємо, що добра нашого часу і місця все ще недостатньо.

Дозвольте собі цінувати недосконалість

Наступний крок на нашому шляху до вдячності – зрозуміти, чому, незалежно від того, наскільки ви вдячні, і незалежно від того, наскільки вам пощастило, ваше життя ніколи не буде досконалим. На це є багато причин, і вони включають в себе очевидні речі, такі як хвороби, стихійні лиха та нещасні випадки. Але навіть якби медицина і соціальні системи розвинулися настільки, що нікому більше не потрібно було б турбуватися про ці речі, а життя кожного було б сповнене чудових насолод, життя все одно було б недосконалим. Навіть насолоди втратять свою силу. Наприклад, те, що колись було найкращою їжею у світі, стане смакувати як пересічна їжа, якщо це стане буденністю. Що ще важливіше, незалежно від того, скільки ви проживете і скількох нещасних випадків уникнете, ви не зможете змусити закохатися в себе того, хто вас не любить, і не зможете змусити батьків, братів, сестер чи друзів приділяти вам більше уваги, ходити з вами кудись чи робити щось, якщо їм це нецікаво. (Принаймні, вам доведеться йти на компроміс і брати участь у тому, що вам нудно або нецікаво)

Ці основні факти підкреслюють те, про що філософи говорили нам протягом століть. Сіддхартха Гаутама понад 2500 років тому зауважив, що навіть задоволення – це страждання. Чому? Тому що ми знаємо, що воно закінчиться. Кілька століть потому Аристотель зазначив, що те, що робить щось приємним, частково полягає в тому, що воно активує всю повноту розуму. Але це відбувається лише на початку. Як тільки це стає рутиною, воно втрачає свою силу. Стоїки побудували всю свою філософію на визнанні недосконалості життя та інструкціях, як жити добре, долаючи ці труднощі.

Хоча все це може здатися тисячолітнім звинуваченням можливості цінувати життя, я думаю, що все зовсім навпаки. Якою б неприємною не була недосконалість, навіть сам факт її існування – це те, що ми можемо цінувати.

Сучасний філософ Рут Чанг (Ruth Chang) чудово про це говорить у книзі “Важкі вибори” (2017), де вона стверджує, що не всі вибори є між речами, які є кращими чи гіршими одна від одної. Деякі варіанти, за її словами, є “рівноцінними”, тобто кожен з них є кращим і гіршим по-різному. Наприклад, якщо ви обираєте між двома університетами, ви можете виявити, що один з них кращий у соціальному плані, а інший – в академічному, і немає можливості порівняти їх між собою. Така ситуація – це добре, якщо ви знаєте, що з нею робити, каже Чанг. Коли ви опиняєтесь у ситуації, коли все йде за планом, ви можете зробити крок назад і запитати себе, якими є ваші цінності. Наприклад: що для вас важливіше – спілкування чи навчання? Або чи є третій коледж, який має більш рівне співвідношення кожного з них, тому що вони обидва мають для вас велике значення? Що б ви не вирішили, необхідність боротися з важким вибором повинна навчити вас чомусь про те, хто ви є і що ви цінуєте.

Один приклад з мого власного життя, коли мені довелося вибирати між двома роботами. Одна з них була більш довгостроковою і знаходилася в місці, яке забрало б мене далеко від друзів і сім’ї, а інша була більш нестабільною, але дозволяла мені бути поруч з моєю громадою. Я обрав останню, бо вирішив, що на той момент часу громада важила більше, ніж стабільність. Цей вибір мав наслідки, коли робота закінчилася, і я став безробітним на кілька місяців. Часом я сумнівався, чи зробив я правильний вибір. Але згадавши, що моє рішення стосувалося не лише майбутнього, а й того, якою людиною я хочу бути, я зміг краще оцінити час, проведений на роботі, і те, як за цей час зміцнилися мої зв’язки з людьми, яких я любив. Саме через недосконалість варіантів, через те, що жоден з них не був ідеальним, я дізнався дещо про те, що для мене важливо.

Переваги недосконалості виходять за рамки цього. Адже навіть якщо в ідеальному світі люди ніколи не страждали б, ми також не отримували б багато задоволення. Спираючись на Гаутаму та Аристотеля, ми бачимо, що їхня думка справедлива і в зворотному напрямку: якщо ми втомлюємося від речей і вони втрачають свою приємність, то річ може бути приємною лише тому, що вона буде новою і захоплюючою (на деякий час). Саме втрата новизни робить можливим появу чогось нового.

Поцінування недосконалості має також міжособистісні переваги. Оскільки всі ми в чомусь недосконалі, ніхто з нас не може претендувати на значну перевагу над іншими. Якщо ви визнаєте свою власну недосконалість і навчитеся прощати її в інших людях, ви можете бути скромнішими, більш відкритими до інших і навіть допомогти побудувати більш демократичне і рівне суспільство (якби хтось був досконалим, він логічно мав би більше влади, ніж решта з нас, тож добре, що ніхто не є досконалим). Цінуючи власну недосконалість, ми починаємо розуміти, що недосконалість інших людей – це не непоправні вади, а аспекти того, що робить їх рівноправними і значущими членами наших спільнот.

Варто пам’ятати про недосконалість, коли ви продовжуєте свій шлях до більшої вдячності. Ніхто з нас не збирається йти цим шляхом ідеально, просто клацнувши пальцями і сказавши, що ми будемо цінувати речі більше. Для цього потрібно докласти зусиль, щоб оцінити те, що ви маєте (і чого не маєте), скоригувати свої погляди і рамки, а також постійно використовувати свою вдячність як ресурс, який допоможе вам покращити світ. Недосконалість – це не виправдання для того, щоб робити гірше, а нагадування про те, що потрібно бути лагідними до себе, коли ви прагнете вдосконалюватися.

Ключові моменти – як цінувати те, що ви маєте

  1. Вдячність може бути корисною у недосконалому світі. Ми можемо визнати цінність того, що маємо зараз, не відмовляючись від спроб змінити своє життя і світ. Насправді, вдячність може допомогти нам отримати енергію і мислення для здійснення перетворень.
  2. Почніть з того, де ви є. Визнайте, що в житті завжди будуть певні труднощі. Якщо ви не цінуєте те, що маєте зараз, ви можете ніколи не оцінити те, що маєте.
  3. Визначте, що ви маєте. Почніть з визнання того, чого у вас немає в цьому світі. Випустіть це все назовні. Після цього перерахуйте все, що ви маєте – особисте, культурне, земне, космічне. Впустіть це все.
  4. Поміркуйте над тим, що ви маєте. Напишіть або поговоріть з кимось про одну чи кілька речей з вашого списку, пояснивши, чому ви їх цінуєте.
  5. Тримайте в полі зору глибинний сенс вдячності. Одна справа – мати гарне життя і помічати, наскільки воно гарне. Глибша форма вдячності виникає тоді, коли ви цінуєте те, що йде добре, попри те, що не йде.
  6. Дозвольте собі цінувати недосконалість. Притаманна життю недосконалість може змусити вас розпізнати те, що ви цінуєте. І це може допомогти вам побачити, що ніхто з нас не позбавлений недоліків, і всі ми заслуговуємо на вдячність.

Чому це важливо

Багато людей сьогодні справедливо відчувають гнів на світ. Цей гнів може мати позитивний ефект, коли мотивує нас намагатися покращити умови життя. Але, звичайно, він може бути і дуже небезпечним. Енергія гніву часто схожа на енергію викопного палива: вона дешева і проста у використанні, але в кінцевому підсумку руйнівна, і врешті-решт вона вичерпується.

Коли люди думають про те, як цінувати те, що вони мають, вони можуть уявити собі прості кліше самодопомоги, які подобаються тим, хто думає лише про себе і про те, чим володіє. Але, як я намагався довести, вдячність – це набагато більше, ніж це. І ми можемо використовувати її, щоб замінити гнів як джерело мотивації. Тому що вдячність більше схожа на геотермальну енергію: як тільки ви до неї доторкнетеся, це нескінченний ресурс, і вона може забезпечити чисту енергію з мінімальними побічними ефектами.

Цей інший вид енергії може мати глибокі психологічні переваги. На індивідуальному рівні вона може зменшити стрес і труднощі, пов’язані з постійним прагненням і бажанням. Вона може посилити відчуття задоволеності і сенсу життя, допомагаючи зосередитися на тому, що дає вам ці речі. А ще вона може допомогти вам навчитися піклуватися про себе і про те, що для вас важливо.

Читайте також: 17 порад, як зберігати спокій в стресовій ситуації

Крім того, якщо ви навчитеся цінувати недосконалість і глибинний сенс вдячності загалом, ви можете стати смиреннішими, уважнішими до інших і більш здатними змінювати світ так, щоб сприяти загальному добробуту. Це тому, що чим більше ми цінуємо світ навколо нас, тим більше ми починаємо цінувати його і піклуватися про нього, а отже, тим більше ясності та енергії ми можемо мати, щоб допомогти підтримувати і покращувати його.

Ain’t Got No, I Got Life

English LyricsУкраїнський Переклад
I ain’t got no home, ain’t got no shoes,У мене немає дому, немає взуття,
Ain’t got no money, ain’t got no class,Немає грошей, немає класу,
Ain’t got no skirts, ain’t got no sweater,Немає спідниць, немає светра,
Ain’t got no perfume, ain’t got no bed,Немає парфумів, немає ліжка,
Ain’t got no mind.Немає думок.
Ain’t got no mother, ain’t got no culture,Немає матері, немає культури,
Ain’t got no friends, ain’t got no schooling,Немає друзів, немає освіти,
Ain’t got no love, ain’t got no name,Немає любові, немає імені,
Ain’t got no ticket, ain’t got no token,Немає квитка, немає талісмана,
Ain’t got no God.Немає бога.
And what have I got?І що у мене є?
Why am I alive anyway?Чому ж я все одно жива?
Yeah, what have I gotТак, що у мене є,
Nobody can take away?Чого ніхто не може відняти?
Got my hair, got my head,Є волосся, є голова,
Got my brains, got my ears,Є мозок, є вуха,
Got my eyes, got my nose,Є очі, є ніс,
Got my mouth, I got my smile,Є рот, у мене є посмішка.
I got my tongue, got my chin,У мене є язик, є підборіддя,
Got my neck, got my boobs,Є шия, є груди,
Got my heart, got my soul,Є серце, є душа,
Got my back, I got my sex.Є спина, у мене є стать.
I got my arms, got my hands,У мене є руки, є долоні,
Got my fingers, got my legs,Є пальці, є ноги,
Got my feet, got my toes,Є стопи, є пальці на них,
Got my liver, got my blood.Є печінка, є кров.
I’ve got life, I’ve got my freedom,У мене є життя і у мене є свобода,
I’ve got the life.У мене є життя.
I’ve got the lifeУ мене є життя,
And I’m gonna keep it.І я збираюся зберегти його.
I’ve got the life,У мене є життя,
And nobody’s gonna take it away.І ніхто його не відніме.
I’ve got the life.У мене є життя.

Перевірено та адаптовано редакцією Психологер

Стаття була цікавою?

Оцініть цю статтю!

Середній рейтинг 5 / 5. Кількість голосів: 1

Ще немає голосів. Будьте першими!

Дякуємо! Якщо було корисно...

Поділіться, будь ласка, в соцмережах!

Шкода, що стаття вам не сподобалась...

Дозвольте нам її покращити!

Розкажіть, будь ласка, що ми можемо виправити

В категорії:

З тегом: