Коли ми говоримо про етику — принципи, які керують поведінкою людини — неможливо не згадати про психологію. Одна з основних галузей зробила найбільший внесок у дослідження цієї теми: соціальна психологія, або вивчення поведінки людини в соціальних ситуаціях. Вона має на меті пояснити, чому ми поводимося певним чином за певних обставин.

Що таке етика

У найпростішому розумінні, етика — це система моральних принципів. Вони впливають на те, як люди приймають рішення та ведуть своє життя.1

Етика займається тим, що є добрим для людей і суспільства, і також описується як моральна філософія. Термін походить від грецького слова “етос”, яке може означати звичай, звичку, характер або схильність.

Етика охоплює наступні дилеми:

  • як жити правильно
  • наші права та обов’язки
  • мова добра і зла
  • моральні рішення — що добре і що погано?

Наші уявлення про етику походять з релігій, філософії та культур. Вони надихають дискусії на такі теми, як аборт, права людини та професійна поведінка.

Підходи до етики

Сьогодні філософи схильні ділити етичні теорії на три напрямки: метаетика, нормативна етика і прикладна етика.

  • Метаетика має справу з природою морального судження. Вона розглядає походження і значення етичних принципів.
  • Нормативна етика займається змістом моральних суджень і критеріями того, що є правильним чи неправильним.
  • Прикладна етика розглядає суперечливі теми, такі як війна, права тварин і смертна кара.

Що впливає на нашу поведінку?

Про покору

Одна з перших теорій людської психології етики належить Стенлі Мілґрему, психологу з Єльського університету в 1960-х роках. Вивчаючи виправдання актів геноциду, запропоновані обвинуваченими на Нюрнберзькому військовому трибуналі часів Другої світової війни, він виявив, що їхній захист часто ґрунтувався на “слухняності”, тобто на тому, що вони просто виконували накази своїх начальників.

Мілґрем був зацікавлений у дослідженні того, як далеко люди можуть зайти у виконанні інструкцій, якщо вони передбачають заподіяння шкоди іншій людині. Свій перший експеримент він поставив у липні 1961 року, через рік після суду над Адольфом Ейхманом в Єрусалимі. Спочатку він хотів дослідити, чи були німці якось особливо слухняними перед авторитетам, оскільки це було поширеним поясненням нацистських вбивств у Другій світовій війні. Але незабаром він виявив, що всі люди реагують однаково.

Експерименти

У його перших експериментах добровольців знайомили з іншим учасником (який брав участь в експерименті). Їхні ролі визначалися за допомогою жеребкування (хоча це було фіксовано заздалегідь). Доброволець завжди був учителем, а його співучасник — учнем.

Потім їх обох відводили в окремі кімнати, учня прив’язували до електричного стільця і наказували вивчити список пар слів. Вчитель, який знаходився в кімнаті з генератором електричного струму, тестував учня, називаючи слово і просячи його згадати пару до нього. Учень був підготовлений до того, що він навмисно даватиме переважно неправильні відповіді. Вчителю було доручено за кожну помилку завдавати удару струмом і з кожною помилкою збільшувати силу удару (примітка: реальних ударів струмом не було, лише ілюзія). Сила удару струмом починалася з 15 В і зростала до 450 В. Коли вчитель відмовлявся застосовувати електрошок, експериментатор повинен був віддати серію наказів, щоб вони продовжуються без втручання вчителя.

65% учасників були готові дати найсильніший, очевидно, смертельний удар струмом (450 В). Всі учасники продовжували до 300В. Мілґрем дійшов висновку, що звичайні люди, швидше за все, будуть виконувати накази, віддані авторитетною особою, навіть якщо це може призвести до вбивства невинної людини.

Покора владі вкорінена в нас усіх з дитинства. Особливо, якщо ми визнаємо владу морально чи юридично правильною, така реакція засвоюється з раннього віку в школі, сім’ї та на роботі.

Багато досліджень, проведених після експериментів Мілґрема з електричним шоком, показали навіть вищі показники слухняності, ніж ті, що спостерігалися в американських вибірках Мілґрема. У деяких дослідженнях рівень слухняності перевищував 80% (в Італії, Німеччині, Австрії, Іспанії та Голландії)”.2

Про конформізм

Нам подобається думати, що ми достатньо сильні, щоб протистояти групі, коли знаємо, що маємо рацію, чи не так?

Проте дослідження показують, що ми часто більш схильні до конформізму, ніж нам хотілося б. У деяких випадках люди готові ігнорувати реальність, щоб відповідати думці решти групи.

Експерименти

У 1950-х роках Соломон Аш, польський гештальт-психолог, провів серію експериментів3. Експерименти виявили ступінь впливу групових думок на власну думку людини. Аш виявив, що люди готові свідомо давати неправильну відповідь, аби відповідати групі.

У кожному експерименті наївного студента-учасника поміщали в кімнату з кількома іншими співучасниками, які “брали участь” в експерименті. Піддослідним говорили, що вони беруть участь у перевірці зору. Усім співучасникам сказали, якими будуть їхні відповіді, коли їм буде запропоновано завдання. Наївний учасник, однак, не знав, що інші студенти не були справжніми учасниками. Після пред’явлення завдання кожен учень повинен був усно назвати, яка лінія (A, B або C) відповідає цільовій лінії.

psyhologer 1
Зайдіть однакові лінії. фото infoq.com

Експерименти виявили ступінь впливу групових думок на власну думку людини. Аш виявив, що майже 75% людей готові ігнорувати реальність і дати неправильну відповідь, щоб відповідати думці решти групи й уникнути висміювання. Таким чином, Аш продемонстрував, що ми будемо брехати або обманювати себе, щоб відповідати. У нас є сильна потреба не відрізнятися від інших.

Як ми можемо спати вночі?

Ми часто стикаємося з моральними ситуаціями. Дійсно, моральність — це “унікальна людська характеристика, яка відрізняє нас від інших видів”.4

Оскільки мораль є фундаментальною частиною людського існування, люди мають сильний стимул вважати себе і бути сприйнятими іншими як моральні особистості. Однак, як показують дослідження, коли з’являється можливість діяти нечесно й отримати від цього вигоду, ми часто обираємо відхилення від морального компасу і шахраюємо.5

Еллен Класс, психолог з Нью-Йорка, виявила, що коли ми робимо щось етично сумнівне, ми схильні роздумувати над цим, що часто призводить до фрагментарного або порушеного сну. Однак, в той час, як деякі люди крутяться вночі, турбуючись про щось, інші здаються не надто стурбованими. Чому це так?

Моральне відсторонення — це термін із соціальної психології, що означає процес переконання себе в тому, що етичні стандарти не застосовуються до вас у певному контексті. Таким чином, моральне відсторонення передбачає процес когнітивного переосмислення або рефреймінгу деструктивної поведінки як морально прийнятної без зміни самої поведінки або моральних стандартів.

У своєму дослідженні Барон і Чжао виявили6, що особисті мотиви, переважно фінансова вигода, впливають на наше моральне відсторонення. Це пояснює, чому підприємці іноді приймають неетичні рішення, які мають руйнівні наслідки для їхніх компаній, зацікавлених сторін і для них самих.

Про когнітивний дисонанс

Теорія когнітивного дисонансу американського соціального психолога Леона Фестінгера 1957 року була названа найвизначнішим досягненням соціальної психології.

Теорія припускає, що ми маємо внутрішнє прагнення до гармонії всіх наших установок і поведінки та уникнення дисгармонії (або дисонансу). Це відомо як принцип когнітивної узгодженості. Коли виникає невідповідність між нашими установками й поведінкою (дисонанс), щось має змінитися, щоб усунути дисонанс.

Когнітивний дисонанс — це ситуація, що включає в себе суперечливі установки, переконання або поведінку. Це викликає відчуття дискомфорту, що призводить до зміни одного з них — ставлення, переконання або поведінки, щоб зменшити дискомфорт і відновити рівновагу.

Експеримент

Фестінгер і Джеймс М. Карлсміт опублікували свій класичний експеримент з когнітивного дисонансу в 1959 році.7 В експерименті піддослідних просили протягом години виконувати нудні та монотонні завдання (наприклад, багаторазово наповнювати та спорожняти лоток з 12 котушками та повертати 48 квадратних кілочків у дошці за годинниковою стрілкою). Деяких піддослідних, які вважали, що їхня участь в експерименті завершилася, просили зробити послугу експериментатору, сказавши наступному учаснику, який насправді був конфедератом (підставною особою), що завдання було надзвичайно приємним. Це створювало дисонанс для суб’єктів, які виконували послугу, оскільки завдання насправді було нудним. Половина піддослідних отримувала за послугу 1 долар, тоді як інша половина піддослідних отримувала 20 доларів.

Згідно з біхевіористською теорією підкріплення, ті, кому платили 20 доларів, повинні були б більше любити завдання, тому що вони асоціювали б оплату із завданням. Теорія когнітивного дисонансу, з іншого боку, передбачає, що ті, кому заплатили 1 долар, відчують найбільший дисонанс, оскільки їм доведеться виконувати нудне завдання і брехати експериментатору, і все це лише за 1 долар. Це створить дисонанс між вірою в те, що вони не дурні й не злі, і дією, яка полягає в тому, що вони виконали нудне завдання і збрехали всього за один долар. Отже, теорія дисонансу передбачає, що люди з групи з 1 доларом будуть більш мотивовані вирішити свій дисонанс, переосмисливши/раціоналізувавши свої дії. Вони сформують переконання, що нудне завдання насправді є досить цікавим. Як ви могли здогадатися, прогноз Фестінгера про те, що тим, хто має 1 долар, завдання сподобається більше, виявився правильним.

Зауважте, що цей експеримент також демонструє, що етика — досить складна тема, когнітивний дисонанс — це занепокоєння тим, що ваша поведінка була нелогічною, а не неетичною — це не заважає вам поводитися погано.

Приклад

Використовуючи приклад Фестінгера щодо курця, який знає, що куріння шкодить його здоров’ю, можна припустити, що курець може зменшити дисонанс, вирішивши кинути курити, змінивши свої думки про наслідки куріння (наприклад, куріння не настільки шкідливе для здоров’я, як стверджують інші), або здобувши знання, що вказують на позитивні наслідки куріння (наприклад, куріння запобігає збільшенню ваги).

Про неетичну амнезію

У процесі створення балансу ми робимо вибір, щоб відчути себе краще, і іноді наш моральний компас страждає.

Неетична амнезія була описана5 дослідниками з Північно-Західного університету та Гарвардського університету як явище, яке, на їхню думку, пов’язане з тим, що спогади про те, як ми діяли не так, як слід, викликають дискомфорт.

Їх гіпотеза полягала в тому, що люди обмежують пошук спогадів, які можуть загрожувати їхній моральній концепції “Я”. Іншими словами, нам не подобається бачити себе поганими. Вони провели 9 різних досліджень, в яких взяли участь понад 2100 учасників: протягом усього дослідження вони бачили, що люди краще пам’ятають ті моменти, коли вони діяли етично, наприклад, чесно грали в гру, ніж ті, коли вони шахраювали.

Франческа Джино та Мар’ям Кучакі (психологи) дійшли висновку, що неетична поведінка створює психологічний дискомфорт, а неетична амнезія його знижує. Вони припустили, що ми забуваємо те, що ми зробили, що суперечить нашому уявленню про себе, і тому неетична поведінка повторюється: ми не вчимося на своїх помилках.

Такі процеси, як покора, конформність, моральне відсторонення, когнітивний дисонанс і моральна амнезія, пояснюють, чому, хоча ми вважаємо себе добрими за своєю суттю, за певних обставин ми, швидше за все, поводимося погано.

Про корпоративну етику

Визнання того, що хоча люди не є раціональними, вони значною мірою передбачувані, має глибокі наслідки для того, як та бізнес-лідери можуть підійти до того, щоб зробити свої організації більш етичними.

Традиційний підхід до змін — зверху вниз: змусити лідерів компанії зробити зміни своїм пріоритетом і стати прикладом поведінки, яку вони хочуть, щоб наслідували всі інші.

Найміцніша основа для того, щоб почати робити компанію більш етичною, — це почати з окремої людини. Компанії стають етичними поступово, одна людина за раз, одне рішення за раз. Ми всі хочемо, щоб нас вважали хорошими людьми, це називається нашою моральною ідентичністю, яка приходить з відповідальністю діяти відповідно, навіть якщо наші спогади про менш етичні вчинки з часом стираються з пам’яті.

Ми повинні вірити, що робити правильні речі — це єдиний варіант. На щастя, етика пов’язана з сильними емоціями, такими як провина, страх, жаль і гордість. Вміння розпізнавати та не ігнорувати ці емоції допомагає зміцнити віру в себе, щоб діяти й зміцнити цей внутрішній компас.

Читайте також: Емоційний інтелект: переваги та пастки високого EQ

Якщо щось потрібно змінити, потрібно говорити про це. Для цього знадобиться сміливість, комусь більше, комусь менше, оскільки висловлювання не завжди буде безризиковим: опитування у Великій Британії показало8, що 6 з 10 банкірів все ще побоюються негативних наслідків за те, що вони викривають неетичну поведінку.

У 300 році до нашої ери Аристотель сказав, що страх є вродженою частиною мужності. Як зараз описують це психологи: хоробрість — це стійкість перед обличчям страху.

Не варто недооцінювати позитивні наслідки сміливості та відкритості: ви підвищите самоповагу й самооцінку, впевненість у собі та створите більш етичний робочий клімат. Але, можливо, важливіше те, що сміливість робить вас щасливішими.

Читайте також: Як знайти щастя на робочому місці

Поширені питання та відповіді

Що входить до етики?

Етика включає в себе принципи, норми та стандарти поведінки, які вважаються прийнятними у суспільстві або групі.

Що таке етика і мораль?

Етика – це філософське вивчення моралі, правильності чи неправильності дій, а мораль – це сукупність встановлених норм та цінностей, якими керуються люди в своєму житті.

Що означає діяти етично?

Етично означає діяти відповідно до загальноприйнятих моральних норм та цінностей, проявляючи чесність, справедливість та повагу до інших.

Що таке особиста етика?

Особиста етика – це сукупність моральних принципів і цінностей, в які людина вірить і використовує як основу для своєї поведінки та прийняття рішень в особистому та професійному житті.

Яка мета етики?

Мета етики полягає в тому, щоб спрямовувати людей і суспільства у прийнятті рішень про те, що є правильним і неправильним, щоб сприяти справедливості, правосуддю і гармонії в суспільстві.

Авторка статті на infoq.com – Андреа Добсон, дипломований психолог і когнітивно-поведінковий терапевт.

Перевірено та адаптовано редакцією Психологер

Стаття була цікавою?

Оцініть цю статтю!

Середній рейтинг 0 / 5. Кількість голосів: 0

Ще немає голосів. Будьте першими!

Дякуємо! Якщо було корисно...

Поділіться, будь ласка, в соцмережах!

Шкода, що стаття вам не сподобалась...

Дозвольте нам її покращити!

Розкажіть, будь ласка, що ми можемо виправити

  1. https://www.bbc.co.uk/ethics/introduction/intro_1.shtml []
  2. http://W. Weiten (2010). Psychology: themes and variations. []
  3. http://psycnet.apa.org/doiLanding?doi=10.1037/h0093718 []
  4. http://psycnet.apa.org/record/2013-40952-001 []
  5. http://www.pnas.org/content/113/22/6166 [] []
  6. https://link.springer.com/article/10.1007/s10551-014-2078-y []
  7. https://web.mst.edu/~psyworld/general/dissonance/dissonance.pdf []
  8. https://www.bankingstandardsboard.org.uk/annual-review-2016-2017/assessment []

В категорії:

З тегом: