Дисоціація — це психічний стан, при якому відбувається розрив між думками, спогадами, відчуттям власного “я” або особистою історією. Це може включати в себе амнезію, відчуження від власного тіла або відчуття нереальності навколишнього світу.

Це схоже на ментальну прогалину або білу пляму, особливо щодо особистих спогадів. Наприклад, якщо вам важко пригадати певний період свого життя, можливо, ви зіткнулися з формою дисоціації, відомою як дисоціативна амнезія.

Дисоціація діє як механізм психічного захисту. Це спосіб тримати суперечливі думки або тривожні почуття окремо від решти свідомості.1

Це відчуття роз’єднаності може бути частиною дисоціативного розладу або симптомом іншого психічного розладу. Люди з різними розладами, такими як межовий розлад особистості, посттравматичний стресовий розлад або шизофренія, також можуть відчувати епізоди дисоціації.

Як виглядає дисоціація

Коли людина переживає дисоціацію, вона часто відчуває себе відірваною від реальності. Це може призвести до втрати зв’язку з часом, місцем і навіть власною ідентичністю. Дисоціація впливає на чотири ключові аспекти нашої життєдіяльності, які зазвичай працюють злагоджено і без особливих зусиль2:

  1. Свідомість
  2. Ідентичність
  3. Пам’ять
  4. Самосвідомість та усвідомлення навколишнього середовища

Коли ці зазвичай автоматичні функції порушуються, з’являються симптоми дисоціації. Інтенсивність цих симптомів може сильно варіюватися. У легкій формі вони можуть нагадувати сновидіння, коли ви відчуваєте себе дещо відірваними від оточення. У більш важкому випадку це може бути глибокий відрив від реальності, коли світ здається нереальним або далеким.

Типи дисоціації

Описано три основні типи дисоціативних розладів:

  1. Деперсоналізаційно-дереалізаційний розлад. У цьому стані люди відчувають себе відірваними від власного тіла та думок. Їм може здаватися, що вони спостерігають за собою з боку або відчувають відірваність від свого оточення.
  2. Дисоціативний розлад ідентичності. Раніше відомий як розлад множинної особистості, цей розлад передбачає наявність двох або більше різних станів особистості. Його часто описують як “роздвоєння особистості”.
  3. Дисоціативна амнезія. Ця форма передбачає значну втрату пам’яті, яку не можна пояснити звичайною забудькуватістю. Вона зазвичай включає нездатність згадати особисту інформацію або спогади про конкретні події минулого.

Супутні стани

Окрім цих специфічних дисоціативних розладів, дисоціація також може проявлятися як симптом інших психічних розладів. Ось деякі стани, при яких може виникати дисоціація:

Симптоми дисоціації

Дисоціативні розлади можуть змусити вас іноді відчувати роз’єднаність із самим собою. Ось деякі поширені ознаки дисоціації:

  • Провали в пам’яті. Періоди, коли ви не можете нічого згадати, схожі на “відключення”.
  • Спотворена реальність. Відчуття, що ваше відчуття реальності розмите або змінене.
  • Емоційна відстороненість. Відчуття відстороненості або відірваності від власних емоцій.
  • Мрійливість. Переживання моментів, коли здається, що ви втрачаєте зв’язок з поточними подіями, подібно до того, як ви мрієте.
  • Оніміння. Відчуття заціпеніння або віддаленості як від себе, так і від оточення.
  • Вибіркова втрата пам’яті. Забування конкретних подій, людей, фрагментів інформації або певних періодів часу.
  • Нереальне сприйняття світу.
  • Змінене відчуття часу і місця.
  • Травматичні спогади.

Ви можете відчувати дисоціацію, не усвідомлюючи цього. Якщо ви помічаєте раптові зміни настрою, маєте проблеми з пригадуванням особистих деталей або відчуваєте відчуття роз’єднаності, це може бути ознакою дисоціативних симптомів.

Читайте також: Чи заразна депресія?

Чи заразна депресія?

Супутні симптоми

На додаток до основних симптомів дисоціації, люди також можуть відчувати симптоми деперсоналізації та дереалізації. Обидва ці симптоми є серйозними проблемами для психічного здоров’я:

  • Деперсоналізація — це відчуття нереальності стосовно самого себе. Це схоже на відчуття, що ваше власне існування або ви самі не є реальними. Поширеним проявом деперсоналізації є позатілесний досвід, коли людина може сприймати себе з зовнішньої точки зору. Це спосіб ментально оформити ситуацію як таку, що “не відбувається зі мною”, забезпечуючи психологічну втечу від дистресу.
  • Дереалізація — це коли люди відчувають себе відірваними від свого оточення, через що світ навколо них здається нереальним. Так, ніби оточення є частиною сну або просто несправжнім. Така відстороненість часто слугує психологічною реакцією на інтенсивні травматичні події, які здаються невідворотними, такі як насильство над дітьми або жахи війни.3 Це механізм подолання, який дозволяє людині продовжувати функціонувати в моменти важкої травми.

Які 4 стадії дисоціації?

Чотири стадії дисоціації включають:
1) Відчуження, коли людина відчуває себе відокремленою від власного тіла або психіки
2) Втрата контролю, коли важко керувати своїми діями або думками
3) Переповнення емоціями, коли відчувається сильний емоційний сплеск
4) Повернення до реальності, поступове відновлення зв’язку з реальністю та особистими переживаннями.

Причини дисоціації

Дисоціація може виникнути через різні фактори. Основними з них є травма, вживання психоактивних речовин та інші психічні розлади.

Травма є основною причиною дисоціативних розладів. У травматичних ситуаціях дисоціація діє як механізм психічного захисту. Вона допомагає керувати інтенсивністю травматичних спогадів, роблячи їх менш приголомшливими. Цей процес також дозволяє людині подумки дистанціюватися від травми. Поширеними джерелами травми, що призводять до дисоціації, є напад, насильство, нещасні випадки, стихійні лиха та військовий досвід.4

Вживання психоактивних речовин — ще один фактор, який може призвести до дисоціації. Дослідження вказують5 на зв’язок між досвідом дисоціації, травмою та потенційною залежністю. Інше дослідження також виявило6 значні рівні дисоціації серед жінок з розладами, пов’язаними з вживанням психоактивних речовин, і з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР). Це свідчить про складний взаємозв’язок між вживанням психоактивних речовин та дисоціативним досвідом.

Дисоціативні симптоми також можуть бути частиною різних психічних розладів. Наприклад, посттравматичний стресовий розлад часто включає дисоціативні симптоми. Дослідження, проведене у 2021 році7, виявило прямий зв’язок між дисоціацією та різними симптомами, такими як галюцинації, манія величі, параноя, тривога та депресія, підкреслюючи взаємозв’язок дисоціації з іншими проблемами психічного здоров’я.

Діагностика дисоціації

Щоб діагностувати дисоціацію, ваш лікар оцінить ваші симптоми, вивчить вашу медичну історію, проведе фізичний огляд і, можливо, призначить лабораторні тести, щоб виключити будь-які супутні медичні стани. Вас також можуть направити до фахівця з психічного здоров’я для діагностики.

Існує ряд оцінок, які можуть бути використані для допомоги в оцінці та діагностиці дисоціації. Якщо ви відчуваєте симптоми дисоціації, вам можуть бути запропоновані:

  • Структуроване клінічне інтерв’ю.
  • Шкала дисоціативних переживань — це опитувальник, який допомагає оцінити частоту та інтенсивність дисоціативних переживань.
  • Шкала ПТСР. Особливо корисна для тестування симптомів деперсоналізації та дереалізації. Вона включає такі питання, як “Чи були випадки, коли ви відчували себе поза своїм тілом, спостерігаючи за собою як за іншою людиною?” для деперсоналізації, і “Чи були випадки, коли речі, що відбуваються навколо вас, здавалися вам нереальними або дуже дивними й незнайомими?” для дереалізації.8

Лікування дисоціації

Лікування дисоціативних розладів може бути складним і часто вимагає довготривалого підходу.9 Однак існують ефективні методи лікування, зокрема психотерапія, медикаментозне лікування або їх поєднання.

Психотерапія

Психотерапія є наріжним каменем у лікуванні дисоціації. Ваш лікар може порекомендувати різні види психотерапії, наприклад

  • Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) – допомагає людям виявляти та змінювати негативні стереотипи мислення та поведінки. Вона ефективна для подолання викривленого сприйняття та ірраціональних страхів, пов’язаних з дисоціацією.
  • Діалектична поведінкова терапія (ДПТ) особливо корисна для навчання навичкам управління емоціями та зменшення шкідливої поведінки. Це корисно для пацієнтів, які відчувають сильні емоційні перепади та імпульсивні дії.
  • Десенсибілізація та переробка рухами очей. EMDR поєднує в собі елементи КПТ з рухами очей або іншими формами ритмічної ліво-правої стимуляції. Вважається, що ці методи зменшують вплив тривожних спогадів, пов’язаних з травмою.

Медикаменти

Наразі не існує спеціальних ліків, схвалених виключно для лікування дисоціативних розладів. Однак ліки можуть бути призначені для полегшення супутніх симптомів:

  • Антидепресанти. Вони можуть допомогти впоратися з симптомами депресії та тривоги, які часто супроводжують дисоціативні розлади.
  • Засоби для сну. Людям, які страждають на розлади сну, можуть бути призначені снодійні препарати.
  • Антитривожні препарати. Вони можуть бути корисними для управління симптомами тривоги.
  • Антипсихотичні препарати. У випадках, коли дисоціація є симптомом психічного захворювання, наприклад, шизофренії, можуть бути рекомендовані антипсихотичні препарати.

Важливо підходити до лікування з терпінням і розуміти, що, хоча це може бути тривалим процесом, ефективне управління та покращення симптомів можливі за умови правильного плану лікування.

Ускладнення дисоціації

Нелікована дисоціація може призвести до стійких проблем на все життя10, що підкреслює важливість раннього звернення за лікуванням. Дослідження показали, що дисоціація може з часом загострювати психіатричні симптоми й призводити до більш серйозних проблем з психічним здоров’ям.

Як впоратися з дисоціацією

Управління тригерами дисоціації, зокрема стресом і тривогою, є важливим аспектом подолання її симптомів. Ось кілька практичних кроків, які варто розглянути:

  • Збалансоване та поживне харчування може значно знизити рівень стресу. Продукти, багаті на вітаміни, мінерали та інші необхідні поживні речовини, можуть допомогти поліпшити загальний стан психічного здоров’я та підвищити стресостійкість.
  • Достатня кількість якісного сну щоночі є життєво важливою. Сон допомагає в емоційній регуляції та когнітивному функціонуванні, що може бути особливо корисним для тих, хто переживає дисоціацію.
  • Регулярна фізична активність — чудовий засіб для зняття стресу. Регулярні вправи, чи то швидка ходьба, йога або більш інтенсивні тренування, можуть допомогти зменшити тривожність і покращити настрій, таким чином, потенційно зменшуючи дисоціативні епізоди.
  • Розуміння та усвідомлення тригерів, що провокують ваші дисоціативні епізоди, може бути надзвичайно корисним. Визначивши їх, ви можете працювати над тим, щоб уникати цих тригерів або розробити стратегії для більш ефективного управління ними.
  • Техніки заземлення — це стратегії, які використовуються, щоб повернути вашу увагу до теперішнього моменту. Вони можуть включати вправи на усвідомленість, глибоке дихання або зосередження на сенсорних відчуттях, таких як дотик чи звук.
  • Включення у свій розпорядок дня методів релаксації, таких як медитація, вправи на глибоке дихання або прогресивна м’язова релаксація, може допомогти знизити рівень тривожності, що, в свою чергу, може зменшити частоту та інтенсивність дисоціативних епізодів.

Застосовуючи ці стратегії, ви зможете виробити більш ефективний підхід до лікування дисоціації та її супутніх симптомів. Пам’ятайте, що також важливо звернутися за професійною допомогою та рекомендаціями для отримання персоналізованих стратегій та підтримки.

Підсумок

Важливо розуміти, що досвід деперсоналізації або дереалізації, часто пов’язаний з минулими травмами, може реактивуватися певними подіями, навіть якщо вони не несуть безпосередньої загрози. Це означає, що ви можете мимоволі впадати в дисоціативний стан при зіткненні з ситуаціями, які нагадують вам про минулу травму, навіть якщо вони не становлять реальної небезпеки.11

У безпечних ситуаціях це може призвести до того, що ви здаватиметеся оточуючим відірваним від реальності або “відірваним від життя”. І навпаки, у справді загрозливих ситуаціях дисоціація може бути ризикованою, особливо якщо вона перешкоджає вашій здатності ефективно реагувати на небезпеку.

Якщо ви підозрюєте, що відчуваєте симптоми дисоціації або пов’язаного з нею стану, дуже важливо обговорити це зі своїм лікарем. Він може запропонувати рекомендації, підтримку та відповідні варіанти лікування, які допоможуть вам впоратися з цими симптомами. Пам’ятайте, що розуміння цих симптомів на ранніх стадіях та їх усунення може стати ключем до покращення вашого загального психічного здоров’я та благополуччя.

Поширені питання та відповіді

Як зрозуміти, що ти дисоціюєш?

Ознаки дисоціації включають відчуття відчуження від себе або навколишнього середовища, проблеми з пам’яттю, переживання таких станів, як “автопілот” або відчуття, що ти спостерігаєш за собою ззовні.

Який приклад дисоціації?

Прикладом дисоціації може бути “автопілот”, коли людина їде додому на машині і не пам’ятає частину шляху, або стан, коли під час стресу людина відчуває, що спостерігає за собою ззовні, не відчуваючи реальних емоцій.

Автор статті на verywellmind.com – Метью Талл, професор психології, спеціалізується на посттравматичних стресових розладах. Медична рецензія — Емі Морін, психотерапевт.

Перевірено редакцією Психологер

Стаття була цікавою?

Оцініть цю статтю!

Середній рейтинг 5 / 5. Кількість голосів: 3

Ще немає голосів. Будьте першими!

Дякуємо! Якщо було корисно...

Поділіться, будь ласка, в соцмережах!

Шкода, що стаття вам не сподобалась...

Дозвольте нам її покращити!

Розкажіть, будь ласка, що ми можемо виправити

  1. https://dictionary.apa.org/dissociation []
  2. https://doi.org/10.1007/s11013-007-9077-8 []
  3. https://doi.org/10.3402/ejpt.v6.27905 []
  4. https://www.nami.org/About-Mental-Illness/Mental-Health-Conditions/Dissociative-Disorders []
  5. https://doi.org/10.5812/ijhrba.20995 []
  6. https://doi.org/10.1080/15299732.2011.608781 []
  7. https://doi.org/10.1016/j.jpsychires.2020.08.023 []
  8. https://doi.org/10.1037/pas0000486 []
  9. https://my.clevelandclinic.org/health/diseases/17749-dissociative-disorders- []
  10. https://aamft.org/Consumer_Updates/Dissociative_Identity_Disorder.aspx []
  11. https://dx.doi.org/10.1080%2F20008198.2018.1472991 []

В категорії: